У Надії Дмитрівни Повх доля могла скластися зовсім по іншому. Адже відразу по закінченні середньої школи за комсомольською путівкою пішла працювати в заготконтору, де тоді готувалася до здачі районна ударна комсомольска будова – консервний цех. Проте, не склалося в неї робити кар’єру в споживчій кооперації. Вже восени перейшла в Приборжавську польову бригаду радгоспу імені Горького. Тоді ж поступила на заочне навчання агрономічного відділення Мукачівського радгосп-технікуму.
Згодом директор В.Ф.П’ятенко запропонував їй стати обліковцем Довжанської бригади, згодом – в шпалерному цеху допоміжних промислів, нормувальницею Луківської бригади. Її відповідальність, справедливість, мабуть, стали одним із тих критеріїв, коли її призначили завідуючою газо-заправною станцією. Для декого це стало б хлібним місцем, а для неї – головна біль: діяла ж бо за принципом – в першу чергу дати балон пропану тій робітниці, що в полі із мотикою, а начальство знайде собі як не в радгоспі, то в районі.
Паралельно навчалася вже у Львівському сільськогосподарському інституті на економічному факультеті. Невдовзі їй, молодому спеціалісту, довіряють одну із найбільш відповідальних посад, на якій згідно функціональних обов’язків, доводилося збирати щодня 25 статистичних зведень і передавати в районне агропромислове об’єднання.
Наступним етапом для неї стала робота кадровиком. Зараз важко уявити, але тоді в господарстві трудилося 1100 працівників.
З розпадом колгоспу перейшла на роботу в сільську раду. На той час через місцеві ради проходила оплата праці всіх бюджетників. Надія Дмитрівна мала таких аж 220.
Сьогодні, коли вона головний бухгалтер Приборжавської сільської ради, у неї, як мовиться в народі, інша жура: де знайти кошти не просто на утримання закладів соціальної сфери, але й на її розвиток. Як один із найбільш промовистих прикладів – дошкільний навчальний заклад. За останні роки тут поміняли дах, вікна, двері, обладнали нове джерело водопостачання, оновили м’який і твердий інвентар, встановили сучасний котел. В цілому заклад отримав своєрідне друге дихання.
В селі важко знайти таку ділянку роботи, до якої був би не причетний порядний сільський голова. А в Приборжавському В.І.Шпортень, коли мова заходить на цю тему, то обов’язково додає, що будь-що добре робити, коли в тебе є порядний і високо професійний головний бухгалтер.
Михайло Боржавський.
