На кладовище ми йдемо не лише у визначені дати або за потребою, за покликом серця. Зазвичай на його території далеко не такий лад, як нам би хотілося. От і починаємо пошуки винного. І на цьому часто таки усе й закінчується. Ганна Юріївна Вайтиковська з Білок теж неодноразово ходила на кладовище, яке у народі називають Павлиновицями, де поховані її рідні. Могили знаходилися у різних кінцях. Отже, завжди треба було пробиратися через різний непотріб. Жінка дала собі слово, що заробить грошей і візьметься за те, аби навести там порядок, зробити територію кладовища охайною. Нещодавно обіцянку й виконала – організувала людей на цю добру справу. Виділила на це своїх три тисячі гривень.
Якби там не було, а не так легко зібрати охочих для таких заходів. Тому, хто відгукнувся, заслуговує як мінімум на повагу. Це були жителі вулиць Підгірна, Борканюка, Горзова, Лермонтова – Іван Чубирко, Юрій Сова, Ганна Воскобійник, Михайло Цібеленко, Наталія Васильцюн, Марія Біксей, Кароль Горзов, Єлизавета Горзов, Василь Штефаньо, Магдалина Зілинець, Петро Зілинець, Віктор Горзов, Марія Кебелеш, Ганна Панющик, Олександр Панющик, Ганна Палош, Ганна Войтович, Ганна Янтолик, Олеся Ерделі, Ірина Жупанин, Тетяна Вароді, Любомир Рензей, Ярослав Станко, Михайло Черней. З трактором порався Василь Князь.
За словами жінки, вона на цьому не збирається зупинятися. У планах – є посадити там туї, встановити урни для сміття, дорогу підсипати. Звісно, для цього треба спочатку заробити кошти, знайти меценатів, зрештою, тих, хто таку ініціативу підтримає власною працею.
Таку своєрідну волонтерську роботу треба лише вітати. У такий спосіб могли би й на інших кладовищах наводити лад. Це була б добра пошана всім, хто вже спочиває у Бозі.
Вікторія ХИМИШИНЕЦЬ
