Версія для друку Версія для друку

СВЯТКОВИИЙ ПОЗИТИВ ВІД НАЙТИТУЛОВАНІШОГО ГУМОРИСТА ЗАКАРПАТТЯ

Наша газета вже вітала Юрія Мельника з черговою перемогою на Всеукраїнському фестивалі «Золотий перетин Львова – 2014». Юрій Юрійович належить до тих людей, завдяки яким наш район знають по всій державі та за її межами. Ми попросили пана Юрія з цієї нагоди подарувати дещицю гарного святкового настрою і всім читачам газети «Нове життя».

Юрію Юрійовичу, які враження від фестивалю?

– Найприємніші. Місто Львів, шоста ранку, ще сутінки навкруги, телевежа освітлена різнобарвними кольорами, а я йду й питаю перехожого, де знаходиться Палац культури імені Гната Хоткевича. «Ось він, – показує приємний львів’янин, – ліворуч трохи вгору. – Поруч». У душі якось радісно і спокійно. А всі інші враження мене чекали іще попереду, дуже і дуже приємні.

– Перемога далася легко?

– Відносно легко. Хоча хвилювався після виступу: чи буде яка-небудь нагорода? Це тривало аж до самісінької хвилини нагородження. А коли почув: «Дипломом і званням лауреата першої премії нагороджується Юрій Мельник, місто Іршава, Закарпатської області» – відчув і хвилювання і радість водночас.

– Знаю, що це не перша твоя перемога такого рівня? Яка?

– Дев’ята. Чотири нагороди Міжнародних конкурсів, чотири Всеукраїнських і одна регіональна у смт. Сатанів Хмельницької області.

– На Закарпатті нема гумориста більш титулованого, ніж ти. Голова не йде обертом?

– Не можу достеменно стверджувати, що найтитулованіший. Можливо, що в розмовному жанрі гумору так. А щодо голови, то ні, не йде обертом. Бо вважаю, що вона на своєму місці. Нема чого їй зриватися з орбіти.

– Для чого артисту конкурси і фестивалі? Тобі особисто вони щось дають? Крім нагород, звичайно.

– Що дають? Задоволення від того, що твій талант, твою майстерність оцінили люди – професіонали своєї справи – без блату, без хабара, без…(не вживаю негарних слів). Глядач сміється, коли ти добре і гарно, щиро і весело передаєш для його настрою тему твору письменника-гумориста, він тобі аплодує і хоче іще тебе слухати. Ростеш. Це перше. Друге – ти спостерігаєш інших майстрів, вчишся, і це, зазначу – безкоштовно. Радієш. І третє, восьме, десяте, а воно ПЕРШЕ-ПЕР-ШО-ГО: ти знаходиш неймовірно добрих, щирих, веселих, талановитих, яких не показують ні по яких каналах телебачення, ДРУЗІВ! Це наше братство. Ось що дають мені конкурси і фестивалі.

– Якщо не секрет, скільки платять за гумор? Якаий найбільший і найменший твій конкурсний гонорар?

– Як часто  жартую: в Україні з гумором все гаразд. Навіть зарплата і то смішна. Нічого не платять за гумор у нас. Та і за жодну роботу належним чином не платять. Е ні, глядачі аплодують, то і є платня. Хороша.

Ти артист розмовного жанру. А коли ти мовчиш?

– Мовчання і пауза – мої любимі розмовні моменти. Мовчу, коли слухаю у бесіді іншу людину, мовчу перед тим, як хочу сказати сам, мовчу, коли до мене звертається внучка зі своїми цікавими питаннями, аж допоки не перестане їх задавати, а це буває чималий час, мовчу, коли старші люди говорять, і мовчу, коли вони у бесіді мовчать, бо їх мовчання має глибокий смисл; мовчу, коли жінка говорить, її потрібно вислухати, то її переживання, болі, потреби, мрії, прагнення, бажання, думки, кохання, діти, побут, одяг, краса, душа, серцебиття – ЇЇ світ; мовчу, коли дощ за вікном, сонце за обрій ховається, коли гриби збираю, коли книгу читаю, коли що-небудь пишу, коли дивлюся за граціозною ходою жінки на високих підборах, коли говорять тільки мої очі і тоді (пауза) я (пауза) мовчу…

– А яким має бути гумор?

– Гумор має бути добрим, і тільки добрим. Інакший я не визнаю. Навіть, якщо і сатира, то вона може бути і жорсткою трохи, прямою у своєму вираженні, але ні в якому разі не злою. Борони Боже! Це неприпустимо для митця.

– У тебе є улюблений анекдот?

– Щоб був самим-самим, то нема, бо хороших анекдотів знаю чимало. Люблю короткі фрази, які багаті за змістом. Ось наприклад: Усім хочеться добре провести час… Але час не проведеш. Або ще таке: Почали ремонт в стилі хай-тек. А закінчили в стилі хай-так! І анекдот:

У окуліста:

– Яку я букву показую?

– А де ви?

– Напередодні свят, що хочеш побажати собі?

– Собі? Молитиму Бога за дарунок здоров’я і надалі всій моїй сім’ї і родині, доброго і гідного життя, успіхи щоб супроводжували наших дітей, Тетяну та Павла, онуків, Богданку та Іванка, мир щоб  був у нашій Україні. Творчі плани є. Є!

– А читачам що побажаєш?

– Вірте у себе, вірте у краще, бо в житті кожна людина має найвеличніше право – право бути щасливою. І нікому не дано це право порушувати, а тим більше на це право претендувати. І що іншої такої людини, як Ви, на цій Землі не-ма-є. Ви унікальні, ви неповторні, ви найкрасивіші, найгарніші, найпрекрасніші. З Новим Роком і Різдвом Христовим всіх Вас, мої любимі читачі і читачки, глядачі і глядачки. (Не дивіться так пильно, бо почервонію). Зі святами Вас!

Запитував Василь Кузан.

Ваш отзыв

Ваш коментар