Версія для друку Версія для друку

2014. ЗДОБУТКИ І ВТРАТИ

На початку нового року є традиція: оглянутися назад, згадати, порахувати, пом’янути, зробити висновки. А згадати нині є що! Певно, рік, що минув, був найбільш насиченим подіями роком у новітній історії України. І всі вони так чи інакше вплинули на наше життя, на життя кожного з нас, кожної родини, села, району загалом, та і Срібної Землі також. Бо ми всі живемо у глобальному світі і, хочемо того чи ні, а залежимо усі від усіх, громада від кожного свого члена та кожен громадянин від спільноти, до якої належить.

Отож, почався рік 2014 на Майдані. Вперше за час проведення революцій у державі, революціонери проявили мінімум радикалізму і «йолка» була прикрашена не новорічними гірляндами, а плакатами на кшталт «Банду – геть!» та «Юлі – волю!» Певно, саме тому на Майдан прийшло понад мільйон українців для того, щоб виконати Гімн України. Серед них було і багато закарпатців, представників нашого району. Такого патріотичного піднесення країна не знала. Та ж сама банда злякалася і… пролилася кров. Головні бандити країни сподівалися, що люди розбіжаться, але не тут то було. 10 лютого я виступав на великій сцені Майдану. Люди тримали мене на сцені довго. Саме у ті хвилини я з особливою гостротою відчував зарядженість і поляризацію повітря. Здавалося, одне необережне слово, одна іскра – і суспільство вибухне гнівом і змете на своєму шляху всю неправду, всю несправедливість, весь бруд. Люди ще більше згуртувалися і змусили банду тікати.

З цього часу у державі почалася низка втрат – більших і менших, але важливих. Крим, Донбас, війна, яка виявила, що у нас відсутня армія, вибори, які виявили рівень зневіри суспільства, яке навіть у критичний момент не проявило належної активності… Якщо на початку Незалежності суспільство поділялося на тих, хто за Україну і тих, хто проти, на патріотів і ворогів нації, які асоціювалися і ототожнювалися з комуністами, то, завдяки Шустерові і Ющенкові, російським спецслужбам вдалося розколоти суспільство на Схід і Захід, на бандерівців і російськомовних жителів, орієнтованих на Кремль. Саме у ті роки варто шукати паростки, із яких виросла війна. І ще один парадокс: саме ця війна згуртувала націю. Але надто велику ціну доводиться за це платити.

Відбуваються вибори Президента України та нової Верховної Ради. Призначаються нові керівники області та району.

Революція на Закарпатті та в районі проходила не надто активно, досить таки спокійно, хоча на Київ їхали тисячі людей. Серед найбільш активних революціонерів у області слід відзначити Олега Куцина, Івана Габора, Валерія Пацкана, Олега Дибу, Володимира Піпаша, які очолювали партійні структури та інформаційні ресурси і активно впливали на ситуацію. Але, певно, найбільше мужності і сміливості на початку 2014 року проявили двоє чоловіків: голова обласної ради Іван Балога та мер Мукачева Золтан Лендєл. На великому мітингу у центрі Мукачева вони відкрито виступили проти Януковича та його банди і засудили політику Партії Регіонів. Це у той час, коли обоє обіймали високі посади, а синьо-біла партія мала ще велику силу.

Дуже добре заявив про себе у минулому році автомайдан. У основному це молоді люди, які хочуть змін і не збираються їх чекати. Вони стимулюють процеси, впливають на перебіг подій, реагують на ситуацію для того, щоб вирішити її якнайкраще, з максимальною користю для народу. Серед організаторів автомайдану найактивнішим був Михайло Ловга із Довгого. Досвід, отриманий ним у страйках на території району, у захисті прав підприємців, у перекритті доріг Іршава-Хуст та Іршава-Свалява у центрі Довгого із вимогою їх відремонтувати став у нагоді: чоловік узагальнював та конкретно формулював питання, які ставили автомайданівці.

Унікальним явищем у області минулого року стало те, що четверо братів із родини Балог потрапили у Верховну Раду. Троє із них мають відношення до нашого району, адже район тепер поділено між трьома виборчими округами. Відчуваючи потенціал цієї родини, політичні опоненти активізували боротьбу проти Віктора Балоги та його братів. Навіть намети перед обласною радою розбили.

Але, крім наметів і пустопорожніх огульних звинувачень, у опонентів нема жодних аргументів. Віктор Балога займає чітку державницьку позицію, стоїть на позиціях глибоких реформ у адміністративній та гуманітарній сфері, відстоює інтереси народу у галузі освіти та медицини, виступає проти тиску на підприємців, за економіку європейського рівня. Об’єктивної критики на його адресу я ще не чув. Тому, прогнозую, що він знову підніметься на загальнодержавний рівень і реалізовуватиме свої ідеї в усій державі. І матиме підтримку патріотів і революціонерів.

І, нарешті, про Іршавський район. Спочатку про розчарування. Одна із найсильніших районних організацій ВО «Свобода» в області зазнала повного фіаско. Велику роль у цьому зіграв кількамісячний  голова адміністрації, представник цієї партії, який публічно зізнався у своїй політичній неспроможності щось змінити в районі. Так нічого і не зробив. А от його партія провела ряд успішних акцій, хоча тодішня перша особа району всі зусилля організації своєю бездіяльністю перекреслила. Натомість, поруч із «Єдиним Центром», на лідируючі позиції у політичному житті району вийшла «Самопоміч», яка діє, поки що, як громадська організація. До речі, цивілізовану презентацію цієї організації зроблено у грудні. До цього часу жодна із громадських чи політичних організацій свою роботу не презентувала. Керівники організації, а це молоді люди, дуже коротко і аргументовано розказали про різні напрямки роботи, про бажання змінити на краще наше життя, що дуже позитивно було сприйнято присутніми.

Вперше в історії району попередній голова райради достроково припинив свої повноваження під тиском громадськості. Новообраний голова райради Іван Савко знайшов  багато прихильників. Його діловитість та здатність іти на компроміс, відсутність хворобливих амбіцій та почуття гумору зробили свою справу. А відсутність досвіду у керівника професійно компенсує заступник Петро Добромільський, який, не дивлячись на свій молодий вік, достатньо попрацював на відповідальних посадах, має юридичну освіту і добре орієнтується у економічній та політичній ситуації.

Людиною року в районі, на мою думку, слід вважати Іршавського мера Степана Бобика, який поступово і цілеспрямовано робить із районного центру цивілізоване європейське містечко.

Найбільшим здобутком у районі за минулий рік є, певно, народжений і організований потужний волонтерський рух. Спочатку волонтери групувалися довкола греко-католицьких церков, священики яких, та і керівництво цієї церкви взагалі, зайняли чітку державницьку і патріотичну позицію. Потім, люди, що мали бажання допомагати армії, почали об’єднуватися довкола партій та громадських організацій: «Єдиний Центр», «Свобода», «Батьківщина», «Удар», «Самопоміч». Активно включилися в цей рух і деякі школи, що грає надзвичайно важливу роль у патріотичному та моральному вихованні підростаючого покоління.

Працівники культури району, колективи художньої самодіяльності, окремі депутати та керівництво райради (П.Добромільський, П.Король, інші) неодноразово відвідували поранених бійців у Мукачівському військовому госпіталі. З ініціативи Юрія Буряса проведено масштабну акцію та концерт на підтримку дітей, хворих на рак. Ще однією візитівкою району стає фестиваль «Довжанська фіра». Район отримує перші результати від співпраці із чеською Вісочіною – капітально відремонтовано два дитсадочки.

Інформаційний простір народив два нові ресурси: «Іршава онлайн» та «Irshava News». Традиційно, найбільше здобутків у районі має культура та спорт. І ще про традиції: туристи до нас традиційно не йдуть, бо дороги традиційно не ремонтують. А все інше – добре. Живемо!

 

Василь Кузан.

Ваш отзыв

Ваш коментар