Версія для друку Версія для друку

ОЛЕКСАНДР ГОЛІБА: «Я хоровик – співав і співатиму…»

Кажуть, що пісня має трьох авторів – крім поета і композитора, її долю вирішує ще й виконавець. І саме від нього залежить, щасливим буде її життя чи ні.  Одним із таких представників мистецького кола Іршавщини  є педагог, композитор, аранжувальник і виконавець, хоровий диригент Олександр Карлович Голіба.

Народився 8 листопада 1964 року у селі Широке  Виноградівського району Закарпатської області в родині великих шанувальників мистецтва. Батько Карло Іванович на той час вже був відомим хормейстером кількох хорових колективів на Виноградівщині.

У 1966 році сім’я переїхала на постійне проживання в Іршаву. З 1972 року навчається у Іршавській середній школі №1 та Іршавській дитячій музичній школі по класу фортепіано у викладача Бондаренко Клари Войтехівни. Так розпочинались музичні  фантазії і пошуки майбутнього митця Олександра Карловича Голіби.

У 1980 році вступає на навчання до Ужгородського державного музичного училища ім. Д. Задора на диригентсько-хорове відділення, навчається у педагога-викладача Панцо Василя Степановича. Тут найбільш плідно розкрились здібності і нахили молодого обдарованого музиканта, душа повнилась музикою, згуртовувала навколо таких же палких аматорів музики і пісні. І не випадково, саме під час навчання  у музичному училищі Олександр Карлович з однокурсником Степаном Гігою (нині народним артистом України) організували вокально-інструментальний ансамбль. Це були перші професійні сходинки на шляху до майстерності, які долались успішно і, разом з тим, приносили задоволення юному музиканту.

Потім була служба в лавах Радянської Армії в ракетному дивізіоні на Волині. Але й тут музика була з ним поруч. Створений Олександром вокально-інструментальний ансамбль у військовій частині  успішно виступав з концертними програмами в інших частинах.

З 1986 року  Олександр Голіба – студент факультету вокально- хорового диригування Одеської державної консерваторії ім. А. В. Нежданової.  Навчається у видатних хормейстерів Луговенко Віри Іванівни та Харченко Володимира Івановича не для того, аби мати диплом – а для активної музичної і творчої діяльності. Паралельно Олександр Карлович працює викладачем Великораковецької дитячої музичної школи, стає художнім керівником хору заводу «Іршавремверстат», який успішно виступає на районних, обласних сценах та за кордоном. У 1989 році – учасник, а згодом художній керівник народного ансамблю пісні і танцю «Верховина» Іршавського районного будинку культури.

З 1991 року, після закінчення консерваторії, був призначений директором новоствореної на той час Широцької дитячої музичної школи у Виноградівському районі, з 1999 року – Сілецької дитячої школи мистецтв в Іршавському районі, де працює і по сьогоднішній день.

З початку 2000 років Олександр Карлович стає керівником церковного хору  Свято-Іллінського храму української православної церкви м. Іршави, що стало свідченням великої шани до хорового мистецтва.

–        Олександр Карлович – каже настоятель церкви, протоієрей о. Михаїл Юріна – є «людиною з великої букви». Йому притаманна доброта,  щирість душі і великий хист професіонала-хоровика, що спонукає його працювати з церковним хором. А ще він користується великим авторитетом у прихожан церкви, бо відвідують її разом зі своєю дружиною Наталією Василівною та  двома синами  Олександром та Ростиславом.

Відповідна фахова підготовка, потяг до різножанровості у музичному мистецтві та творче коло друзів-однодумців  не дають зупинятись Олександру Карловичу. В результаті створюється вокально-інструментальний ансамбль «Коло друзів», який згодом за високу професійну та концертну діяльність отримує звання народного. Добре знання музичного фольклору рідного краю допомагає Олександру Карловичу займатися обробкою закарпатських народних пісень, здійснювати аранжування в сучасній обробці, що посідають головне місце у репертуарі гурту: «Чом ти не прийшов», «Стану собі та й думаю»,  «Човен», «Підманула». В творчому доробку музика пісенних творів на слова місцевих авторів В. Ямбур «Я запитаю»,  Є. Попович «Сині волошки»,  О. Йонаш «Не відпускай», «Танго», «Богиня», «Ти моя ворожка» на сл. В.Кузана.

           А ще Олександр Карлович є активним учасником народного обрядово-фольклорного ансамблю «Іршавська родина», любов і небайдужість до збереження  хорового мистецтва в районі стали  нагодою для участі у хорі працівників культури району, де є солістом.

        Отож, 15 років поспіль очолюючи  Сілецьку дитячу школу мистецтв, відзначивши свій золотий життєвий ювілей, Олександр Карлович завжди тихий, людяний, доброзичливий і скромний, виховує молоде покоління, готує майбутніх музикантів. За час його керівництва у школі відкрито два нових відділи: вокальний та образотворчого мистецтва. І не дивно, що випускники цього початкового дитячого мистецького навчального закладу стають справжніми музикантами та педагогами, бо мають за приклад для унаслідування великий  творчий досвід свого наставника.

Оксана Сідор,

провідний методист Іршавського РБК,

голова РК профспілки працівників культури

Ваш отзыв

Ваш коментар