Версія для друку Версія для друку

З ПРИЄМНІСТЮ ЗГАДУЄТЬСЯ

Не можу знати причину того факту, але мені хочеться написати про свято, яке завжди в моєму житті присутнє, воно мені завжди подобається, там добре бути, зустрічатися з друзями, знайомитися з новими, побувати в аурі доброти, мати душевну насолоду від спілкування, гостинності хазяїв.

Не силкуйте себе, читачу,  вгадати,яке це свято – не вгадаєте, а я і так зараз скажу, про яке мова.

Можливо, щось навіює з дитинства про теплу каглю чи «печку»,по народному, коли у відрі заносиш до хати вугілля ільницького дерев’яного. Шахта для мене завжди асоціювалася з мужністю тих людей, які спускаються в забій, щоб видобути вугілля. І закономірно, що цим людям, людям цієї професії, всім, хто до неї причетний, завжди особлива шана і подяка за їх нелегку і важку працю і від людей, і держави. Це як Ви, шановний читачу,здогадалися, свято «День шахтаря», яке щороку святкуємо в кінці серпня в с.Ільниці.

Що мене вразило цьогоріч?! Ситуація в державі вкрай неблагополучна, нервова, збуджена ситуацією на Сході держави, обмеження Міністерством культури України масових заходів та використання коштів на їх проведення, в певній мірі, закономірна, але…але… Коли до цих питань сільський голова,  громада, працівники культури, шкільних, дошкільних установ підходять з повним розумінням ситуації: не бажано відміняти свято і провести його згідно ситуації сьогодення, то тоді буде все добре, буде все гаразд.

Так склалося, що цього року ільничанам довелось вирішувати, як поєднати багато подій: святкування «Дня шахтаря» в рамках Дня села, 100-річчя з Дня народження письменника Василя Фенича, акція по збору коштів для воїнів, які беруть участь в діях АТО.

Коротко опишу побачене, а вам,читачі, оцінювати.

В центрі села, після Божественної Літургії в храмі, зібралось чимало жителів села та запрошених гостей. Великих розмірів Державний Прапор тримають дівчата, одягнені в національні костюми. Сумніваюсь, що хтось в душі у ці хвилини не пройнявся гордістю за нашу Україну. Зібрання відкрив сільський голова Віктор Андрійович Симканинець. Усіх присутніх привітав із святом перший заступник голови Іршавської районної державної адміністрації Михайло Михайлович Полончак та побажав всім добра, миру та спокою у нашій державі. Настоятель православного храму о.Василій провів молебен. Учасники представницької делегації відбули на відкриття меморіальної дошки на школі, де працював Василь Фенич, а інші учасники свята,  урочистою ходою несучи на руках Державний Прапор України, пройшли від центру села до Будинку культури під виконання Гімну України. Це треба було бачити – Велич ходи, відчуття внутрішнього Духу, усвідомлення себе – Я  –Українець.

Перед початком концертної програми перед присутніми з вітальними словами виступили В.А.Симканинець, М.М.Полончак та начальник відділу культури і туризму РДА Ганна Михайлівна Матіко.

 Мабуть, найбільше враження на всіх присутніх на площі перед будинком культури, коли розпочиналось дійство, справили маленькі діточки  – справжні янголятка, яких в своїх костюмах вони уособлювали. А коли люди один за одним підходили до скриньки, то серце і зовсім було неспокійно хвилюючим.

Як завжди, директор будинку культури Н.П.Варваринець вміє вдало з режисерським новаторством та підходом провести кожний захід на високому рівні, і цей теж не став винятком. А підтримка колег у проведенні культурно-мистецьких акцій є незаперечною і надійною, що стає запорукою успіху.

В Ільницю я завжди приходитиму на свята, бо мені там подобається. Бо мені там «любиться».

 

Юрій Мельник,

методист РБК.

Ваш отзыв

Ваш коментар