Версія для друку Версія для друку

…. І ДУХ СВЯТИЙ ВИТАЄ НАД МАЛИМ Раківцем

Село Малий Раковець схоже на казку. Особливо гарне воно у ці вересневі дні. Лунко відзвонюють у саду яблука, гупають в отаву стиглі груші, рясно вродили цьогоріч сливи і горіхи. А в отця Михаїла Гангура одразу за фарою ще й пасіка, де знаходиться до 200 бджоло-сімей. Зранку пригріло сонечко, і вони туляться біля вулика.

– Цьогоріч медозбір був слабкий, − розповідає о. Михаїл. – Але я задоволений, бо бджоли мої перші помічники. Уже 22 роки займаюся їх розведенням. І досягнув чимало. Тримаю зв’язки із багатьма пасічниками району і області. До мене навідуються також бджолярі із багатьох областей України. Ми не тільки збагачуємося досвідом, а й набуваємо нові навики.

Пасіка у о. Михаїла знаходиться в саду. Він навідується сюди в години відпочинку – після служби, парастасу, інших невідкладних заходів. Тут просто знаходить спочинок для душі.

− У Малому Раківці служу вже понад 25 років, − каже о. Михаїл Гангур. – А родом я із с. Копашнево Хустського району. Там закінчив місцеву десятирічку. Потім вступив у Ленінградську духовну семінарію. Доля розпорядилася так, що я пов’язав своє подальше життя із вашим районом. І не шкодую. У Малому Раківці добрі, чесні, толерантні і порядні люди. На них можна покластися в будь-яку хвилину.

Із перших днів перебування в селі він взявся за вирішення наболілих проблем. Вірники побачили в ньому «свою» людину, яка душею вболіває за долю гірського села. Розпочав із перекриття даху на церкві. За справу взялися вправні майстри – Петро Грицищук і Семен Савко. Розпис храму зробив відомий живописець Іван Андрішко із Приборжавського. Згодом встановили арку і огорожу, у 2007 році поставили позолочений престол, який освятив владика Агапіт. Озолотили також іконостас, поміняли двері, а тепер вирішили вже найближчим часом поміняти стільці. До 14 жовтня, свята Покрови Пресвятої Богородиці, вони повинні бути встановлені.

Восени і весною на кладовище важко було добратися. Вулиця, яка вела сюди, була у вкрай занедбаному стані. І о. Михаїл знову звернувся до сільчан за допомогою. На благородну справу люди скидалися, хто скільки міг. Тепер сюди можна йти в будь-яку погоду. За це теж односільчани кажуть щире «спасибі» о. Михаїлу.

Він – людина комунікабельна, толерантна, знає знайти підхід до вірників. Він у добрих стосунках із Малораковецьким сільським головою Емілією Лях, директорами загальноосвітніх шкіл Оксаною Савко і Оксаною Гудь, підприємцями і громадськими активістами.

−У день престольного свята – Покрови, до нас з’їжджаються сотні вірників із навколишніх населених пунктів – Великого Раківця, Імстичова, Вільхівки, Білок, Заріччя, Іршави, − розповідає о. Михаїл Гангур. – Особливо радіє святу дітвора. А це наше майбутнє.

− Отець Михаїл дуже високоповажна людина у Малому Раківці, − каже голова районної ради Іван Савко. – До нього тягнуться вірники, йому довіряють, його слово вагоме. Він добре знає, чого варта підтримка, вчасно подана рука допомоги. Для нього чужий біль завжди як особистий. У те, що робить, вкладає серце і душу. Здається, дух святий витає над Малим Раківцем.

… Уже осінь підкрадається до села. Спілими плодами, першим опалим листям, покошеною отавою… До о. Михаїла теж підкрадається осінь – його сивочолий чуб легесенько гойдає вітерець. Прожитими роками може лише пишатися. Разом із матушкою виховали донечку Тетянку, яка здобуває освіту в Ужгородському національному університеті та синів Романа і Віталія, які навчаються у школі. У них, звісно, все ще попереду. Та хороший приклад батьків завжди їм буде в нагоді.

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар