Версія для друку Версія для друку

ПАРТИЗАНСЬКИМИ СТЕЖКАМИ

Як швидко плине час! Посивіли скроні у ветеранів війни. Уже онуки і правнуки їхні старші, ніж вони були в роки війни. А здається, ніби вчора гриміли бої.

Та ми твердо переконані, що подвиг і героїзм народних месників завжди буде прикладом для виховання нашого молодого покоління в дусі чесності, благородства, любові до Батьківщини.

Ми знову й знову йдемо партизанськими стежками, місцями боїв. Тепер уже задля того, щоб згадати кожен епізод життя народних месників.

Під час війни ці стежки вели до партизанського загону Дюли Усти та Івана Прищепи. Заросли вже вони. Хіба що лісник чи пастушок пройде ними, а під час Великої Вітчизняної війни вони були надійними путівцями народних месників. Партизанський загін був розміщений на горі Бужора.

У темну ніч 18 вересня 1944 р. радянські літаки, після бомбардування ворожих позицій у Карпатах, поверталися на Велику землю. На борту одного з них був командир Леонід Матасов, штурман гвардії, старший лейтенант Андрій Семенов, стрілки гвардії старшина Мих Хазялян та сержант Павло Дутко. Фашисти зуміли підбити літак Л. Матасова. Фонтан полум’я ринув у небо. Лихові запобігти було неможливо. Він упав у лісі неподалік Смологовиці. Серед живих залишився лише Леонід Матасов. Смологівчани зібрали у лісі останки і поховали їх, на могилі посадили берізку.

Матасов вступив у партизанський загін і брав активну участь у бойових операціях до кінця війни. Крім цього, фашистами були підбиті ще два військові літаки під командуванням У. Прищепи та Дюли Усти.

Під час катастрофи літаків загинули партизани: радисти Марія Хайло і Сергій Котельников, фельдшер Дмитро Ушаков, мінери Цимбаліст Петро і Микола Сухарєв, бійці Йосип Юрик, Ізідор Лейбович, Олександр Гладченко, Гейза Шош.

На борту другого літака були: комісар загону Балаж Боргеді, начальник штабу І. Татяненко, заступник командира Анатолій Сайфулін, Імре Гасе, Йосип Гач. Всі вони поховані у братній могилі неподалік гори Бужора та в урочищі Гробище.

Як символ вічної пам’яті в с. Чорний Потік

На подвір’ї, біля школи,

У шумі верховіть

Невмирущим партизанам

Пам’ятник стоїть,

який нагадує нащадкам про страшні роки війни, які забрали не одне молоде життя за наше щасливе сьогодення. Це повинна знати наша молодь.

До їхньої могили не заростає народна стежка. Приїжджають сюди ще живі ветерани-партизани, згадують ті далекі часи, приносять квіти на братню могилу народних месників. Приходять до могили і юні краєзнавці, зі слів ветеранів записують епізоди боротьби з окупантами, проводять уроки мужності. І так оживає історія. Приходять сюди сини і внуки загиблих зі східних областей України.

Вже стало традицією щорічно, 22 вересня, відзначати в Чорному Потоці День партизанської слави. Це свято людей сильних духом, котрі не шкодували свого життя для Перемоги над ворогом. І їхньому подвигу у Великій Вітчизняній війні не згаснути в пам’яті народній ніколи. Вони показали всьому світові високі зразки мужності і героїзму, патріотизму і самопожертви.

На жаль, дуже мало на сьогоднішній день залишилось тих, хто пройшов страшний жах війни. Минають роки, покоління фронтовиків незворотно відходить в інші світи, на зміну приходить нове покоління, для якого війна – далека історія.

І саме ці люди заслуговують на шану і повагу. Вони робили все, щоб наступні покоління жили в добрі, злагоді і мирі. Тому ми повинні згадувати про них не тільки напередодні свят, а щодня піклуватись про їх добробут.

Пам›ять про учасників війни має бути вічною у вдячних людських серцях. І не тільки пам›ять, але й повсякденна турбота про них, бо вони з честю заслужили право на гідну забезпечену старість.

Сьогодні ми низько схиляємо голови перед партизанами і підпільниками, які загинули, визволяючи наше рідне Закарпаття від німецько-фашистських загарбників, а також всіма людьми доброї волі – хто чинив опір ворогові і загинув в ім’я життя прийдешніх поколінь, в ім’я Перемоги, в ім’я світлого майбутнього людства. Вічна їм слава і вічна пам’ять від вдячних нащадків.

 

Ганна БУРЧ,

секретар районної організації ветеранів України

Ваш отзыв

Ваш коментар