Версія для друку Версія для друку

ДВОБІЙ… МІЖ ТОБОЮ І МНОЮ

Містика передчуттів перетворює ніч  на таємне бажання відьми… Дещо  Булгаківська  сцена   ховає за маскою  темних вібрацій  наївну Маргариту. Можливо, не жінка з жовтими квітами, і не геніальний Майстер, а лише звичайний кіт із мишею. Та образ затаєного світу пронизує, відкриваючи простори полонини, як безкрайність у пошуках Раю. «Але я не з тих, що утворюють Рай».

Аліна Поляк – дівчина з Великого Раківця нещодавно презентувала свій черговий відеокліп, що  зняв і змонтував відомий фотограф Володимир Твердохліб. Кліп знімали за авторською технологією  фотографа. Зйомки тривали в різні пори року та години доби, на різних місцях: у студії, полонині Руна, місті Перечин та на вулицях Ужгорода, тож це була клопітка командна робота.

Творчий доробок несе в собі складну сюжетну лінію, хоча, не так… скоріше сповнену розмаїттям почуттів, котрі не підвласні  теорії розуму. І, певно, саме тому героїня гордо, приховуючи весь «арсенал жіночності», відпускає  свою кохану людину, кажучи: «Від’їжджай, що пороблю з собою, не люблю, я не вмію і край, переміг глузд і спокій двобою…»

Василь Кузан – закарпатський поет є автором багатьох пісень Аліни, а цього разу спробував себе у ролі продюсера, та насамперед  він є творчим другом. І тому кожного разу, коли представляє Аліну Поляк, то каже ніяк інакше як: майбутня заслужена артистка України.

Чим звичайна дівчинка, яка змалечку просто любить співати, завоювала увагу людей?

Ну, окрім того, що вона молода і вродлива, адже 5 червня їй виповнилось 20, Аліна має приховану харизму: всередині норовливої дівчини ховається юна душа, сповнена романтизму та проникливості у якісь затаєні світи, інакше звідки б у неї бралось стільки сил витанцьовувати на сцені з 4-х років. Але найбільшою і рушійною силою Аліни є  її батьки, котрі вирішили у своєму маленькому Сонечку відкрити справжню Зірку. Мама Аліни є тим натхненним живильним подихом, котрий для розвитку власного дитяти зробить все, і навіть неможливе. Та вроджений талан доні полегшив батьківську мрію, і донечка з року у рік  відшліфовує свої особисті грані, аби виблискувати ще краще, ще яскравіше…

Росла Аліна, «ріс» її репертуар, і сьогодні це вже зовсім не та маленька дівчинка, яка співає веснянки у червоних чобітках та віночку на голівці. Сьогодні це молода жінка, котра, наче стигла вишня, наповнилась кисло-терпким соком, і тільки-но спробуєш ковтнути, як відчуваєш весь творчий  солод…

 Які відчуття виникають від перегляду відеокліпу «Двобій»?

Прохолодна хвиля емоцій, що, пульсуючи під ритм музики,  малює вібрації Раю, того хиткого, що  завжди тут, поруч, але надто прозорого, аби торкнутись, відчути… Тож так і лишаєшся у стані незакінченої ейфорії, у пошуках почуттів, але вже без абстракцій розуму… Зрештою, наче прокидаючись від сну, розумієш – це тільки слова, покладені на музику, це тільки музика  намальована в уяві. І лише в спогляданні, пропускаючи крізь себе, відчуваєш потік чуттів, на перекір розсудливості. Бо відкривається звичайне людське єство, коли жінка не хоче бути сильною, але слабкою та покірливою  в любові; коли чоловік, ховаючи, «вирощуючи» власний егоїзм, натомість, зриває квітку кохання. Саме так Булгаківська Маргарита з химерної відьми перетворилась на світлу чарівницю Любові. Отже, феєрія образів у співставленні добра та зла  відкриває двобій людської безликості і масок, двобій між тобою і мною, а, може, собою?…

Світлана Кедик.

Ваш отзыв

Ваш коментар