Версія для друку Версія для друку

ВІДРОДИТИ ПРИЗАБУТЕ ІМ’Я ПИСЬМЕННИКА

У дзвінкий плин українського письменства гармонійно влився голос  закарпатського прозаїка Василя Фенича із Ільниці. Його ім’я своєрідною квіткою рясніє на літературному небосхилі. Хоча воно мало відоме сучасному читачеві, а все ж таки доробок цього самобутнього новеліста заслуговує на увагу і є ще одним своєрідним доказом  страдницької долі західноукраїнських письменників. Відомий український письменник Петро Панч високо оцінив творчість В.Фенича. Ось що він про нього написав: «Це обдарований письменник-новеліст, який рано пішов із життя, але з повним правом посяде належне йому місце в історії української літератури». Із нагоди святкування ювілею Василя Фенича торік було створено оргкомітет. Знаково те, що головою райдержадміністрації був теж ільничанин – Василь Ковбаско, який загорівся творчістю письменника.  Усе те, що тоді намічалося, зроблене. Та найважливіше, напевне, у тому, що у м. Мукачево знайдено могилу В.Фенича. До пошуку були залучені депутат районної ради Василь Павлище, краєзнавець, директор районного музею краєзнавства  Андрій Світлинець,  письменник Василь Шкіря і художник, односельчанин письменника  Василь Ловска. На той час ніхто не міг достеменно сказати, де знаходиться могила. Допоміг навести координати уродженець с. Імстичово, відповідальний працівник Мукачівської міськради Василь Зейкан. Могила була в дуже захаращеному стані. На цьому місці виріс здоровенний дуб, якого, за словами старожилів, могли посадити батько, який працював лісником, або брат, який теж трудився в лісовому господарстві. Саме це і допомогло знайти могилу письменника, бо за стільки літ на місці старих поховань, датованих 40-ими роками минулого сторіччя, з’явилися нові. Наступного тижня, 11 вересня, на могилі В.Фенича буде встановлено пам’ятник. А минулої неділі в присілку Березник, на будівлі Ільницької ЗОШ І ступеня, встановлено пам’ятну меморіальну дошку, на якій викарбувано його слова, які вже стали крилатими: «… народився під закосиченим узбіччям Синяка». Про творчість земляка на відкритті дошки виступили Ільницький сільський голова Віктор Симканинець, депутат райради Василь Павлище і начальник відділу культури РДА Ганна Матіко  та директор початкової школи Марія Куртинець. Освятив пам’ятну дошку священик православної громади о. Василь Лях. Урочистості з нагоди відзначення 100-річчя з дня народження В.Фенича продовжилися у будинку культури с. Ільниця «Шахтар». Вчителька Ільницької ЗОШ І-ІІІ ступенів Віталія Світлик, до речі, племінниця Василя Фенича, провела конференцію, приурочену письменнику. – За тридцять п’ять років свого короткого життя, − сказала Віталія Іванівна, − він встиг створити не багато, та зроблене засвідчує потужний талант, якому судилося торкнутися великих подій в історії краю: до війни,  по війні. Тяжким і безрадісним було життя Василя Фенича. Протилюдський суспільний лад зробив його заручником страдницької долі. – Із великим захопленням і надією сприйняв Василь Фенич утворення 1939 року в Хусті Карпатської України, – зазначила доповідач Віталія Іванівна. З початку лютого і до 15 вересня 1939 року він за запрошенням відповідальних осіб працював у дирекції м. Хуста. Крім рідної, володів також російською, словацькою, чеською і угорською мовами. Певний час (з 1941 по 1945 роки) працював на пошті у місті на Тисою. Водночас був учасником літературного гуртка «Рідна мова». Із перших днів визволення і возз’єднання краю з Україною письменник діяльно включається в громадську і творчу працю. Як досвідчений поштовий службовець із січня 1945 року віддається налагодженню справи в селищі Волове, м. Берегово, а згодом – у рідному селі Ільниці, де з вересня 1946 року завідував початковою школою в присілку Березник. Багато читав, цікавився культурним життям краю. А визволення Закарпаття асоціював з весною. Саме тоді він і надрукував свою поезію в прозі «Пісня про май». На її основі Віталія Світлик написала слова, а Людмила Білозір – музику. Так і вийшла «Маєва пісня», яку під оплески учасників конференції виконав народний вокальний ансамбль «Ільничанка» будинку культури «Шахтар». Маєва пісня Мій краю! Зустрічай весну довгождану. Карпати сині, дівчата мрійливі. Хай по вільній землі лине пісня Весни! Недоспівана пісня в моєму житті!   Приспів: Май – недоспівана пісня в серці моїм! Май – чародійний подих весни і надій!   Рідне слово! Пісне мила! Май – недоспівана пісне казкова! Обгородила сади і зелено збарвила левади, Зеленими рушниками повишивала гаї і поляни.   Приспів:   З усмішкою на вустах, з гордістю у серцях Парубки ідуть, скинувши рабство, радість несуть! Вуглярі з Осою, шахтарі із рідної землі Заспівають маєву пісню Весни Недоспівану пісню в моєму житті! Письменник був вічно в дорозі за життям. Він писав новели, нариси, оповідання, етюди. Уже після смерті вийшла збірка «Мужність», яка включила в себе 24 оповідання, написані в різні роки життя  письменника (перше – 1935 р., останнє – 1948 р.). За допомогою відео присутні послухали спогади племінниці В.Фенича Марії Скраль. Багато цікавого про письменника розповіли ті, хто брав участь у відродженні призабутого імені. Це Василь Павлище, Василь Ловска, Василь Кузан, Андрій Світлинець, Василь Шкіря. На конференції виступив також перший заступник голови райдержадміністрації Михайло Полончак. Відзначення ювілею В.Фенича продовжиться у загальноосвітніх школах та бібліотеках району. Відрадно, що його призабуте ім’я вдалося відродити. Варто усім пам’ятати про таких людей, які боролися за свій народ та його щасливе майбутнє.

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар