Версія для друку Версія для друку

ПЕТРО ЛЯХ ІЗ ЛУКОВА УСЕ ЖИТТЯ ДОТРИМУВАВСЯ БОЖИХ ЗАПОВІДЕЙ

Таких людей, як Петро Іванович Лях із Лукова, не часто зустрінеш у житті. На перший погляд ніби звичайний простий чоловік, який ніколи не обіймав високих посад, не втручався у політику, вірив  Богу і водночас був помітною особистістю на місцевому рівні. Його поважали, до нього зверталися за порадами, понад усе в житті цінував людяність, чесність і доброту. Незважаючи на те, що за часів Підкарпатської Русі закінчив усього Луківську початкову школу, й дотепер у віці 90 років залишається ерудованою, доброзичливою й вимогливою до себе та інших людиною, не терпить лінощів. А своїх дітей, внуків і правнуків вчить робити людям тільки добро.

Народився П.І. Лях 26 серпня 1924 року. Батьки жили бідно. Однак син Петро  прагнув більшого. Він навчився читати у шестирічному віці. Ще й дотепер згадує навчання у місцевій народній школі. Тоді найвищою оцінкою була одиниця. На «відмінно» вивчав релігію, краєзнавство, географію, історію, фізику. У Білківську «горожанку» вчитись не пішов із-за нестачі грошей. Життя пов’язав із роботою на землі. Ще й дотепер зберігає посвідчення бригадира колгоспу ім. Олега Кошового.

— Є що згадати, − усміхається дев’яносторічний Петро Іванович – Стати бригадиром було не просто. Я пройшов спеціальні курси, де мені дали посвідчення. На курсах вивчали основи землеробства, організацію і оплату праці в бригаді, а також рослинництво і догляд за худобою.

П.І. Лях трудився у колгоспі на різних посадах. Та найбільше йому запам’яталася робота у сувенірному цеху. Виготовляли планшетки на релігійну тематику.  Ще й дотепер зберігає картину «Тайна вечеря».

Трудовий стаж у колгоспі складає 36 років. Разом із дружиною Єлизаветою Андріївною виростили двох синів, 8 онуків і 23 правнуків.

— Я намагався робити тільки добро, − каже Петро Іванович. – А хто робить біду, подібний дияволу. Своїх дітей – Івана та Василя  – я теж вчив творити так, як велить Божа заповідь. Завжди знаходив ту найкращу родзинку в житті кожної людини, з якою спілкувався і підтримував, співчував, радив, пробуджував надію. У розмові старався знайти найсвітліше, що стосувалося людини у радості чи в смутку.

Де б не працював, ніколи не робив людям кривду. Така була його філософія життя. У батька пішли і сини Іван та Василь. Вони ще в радянські часи стали священиками. А то було не просто. Петра Івановича могли звільнити з роботи, посадити за грати, але з ним завжди був Бог, який допомагав долати труднощі.

У свої 90 Петро Іванович продовжує працювати по господарству. У нього в дуже хорошому стані «лугош», соковиті сонячні грона звисають додолу, милуючи око. А ще в нього гарний сад, займається вирощуванням городини. Про сім’ю Ляхів у Лукові тільки хороші відгуки.

Привітати його із 90-річчям прийшли Луківський сільський голова Василь Пасуля і голова ветеранської організації села Микола Вербіщук. Були і квіти, і грамоти, і грошова винагорода. До речі, до привітань долучився і депутат обласної ради Іван Йовбак.

Випити чарку П.І. Лях не проти і тепер. Але трішки, бо користі від того ніякої, а втрат і клопоту може бути багато. На його думку, найрозумніше робить той, який майже не п’є.

— У мене вже такий вік, − усміхається Петро Іванович, що я можу дозволити «погарчик». Це мені радше «на хосен», ніж на шкоду. А втім, тут кожен сам по собі ґазда.

Щодо куріння … П.І. Лях не палить взагалі. Тютюн – його ворог. Цьому вчить своїх внуків і правнуків. Каже, що краще за все вести здоровий спосіб життя.

Василь ШКІРЯ.

Ваш отзыв

Ваш коментар