Версія для друку Версія для друку

ОМОФОР ПАМ’ЯТІ ОБЕРІГАЄ МИР РІДНОГО КРАЮ

Майже нема села в нашому районі, яке б не мало історичного пам”ятника. Деякі навіть по кілька – різних історичних епох, інколи майже з протилежними ідеологічними спрямуваннями і наповненням. Тим не менше в пантеоні нашого народу їм відводиться відповідне місце: позаяк не можна стерти із минулого ту або іншу подію, так само маємо засвоювати всі уроки рідної історії, якими б, нехай навіть і гіркими, вони не були.

Передні рядки не випадкові.

Інженер Міхал Полаї із Пряшівського клубу Союзу словацьких воїнів відзначив високу історичну культуру всіх учасників відкриття пам”ятного знаку на місці катастрофи військового літака 25 серпня 1944 року, в урочищі Гробище, в місцевому лісовому масиві, що прилягає до Чорного Потоку.

Напередодні 70-річчя цієї трагічної події в літописі сімей різних національностей – українців і угорців, словаків і росіян та білорусів – меморіальний об”єкт відкрили більше трьох десятків людей різного віку, громадянської самоідентичності і політичних переконань. Перший заступник голови райдержадміністрації Михайло Полончак у своєму слові зробив акцент на тій непростій ситуації в Україні, коли на Сході країни учасники антитерористичної операції проливають кров за єдність і неподільність держави, а на крайньому її заході зводимо знак пам’яті тим, чиє молоде життя було принесено в жертву за волю нашого народу.

Згадуваний уже Міхал Полаї побажав миру нам на Закарпатті та й у цілій Україні, а також – цілісності й недоторканності її кордонів.

Тема миру і пам’яті була провідною так само у ветеранських виступах: від “Клубу 128-ї дивізії” із Ужгорода – Олександра Звездіна, від райради ветеранів України – Дениса Білинця. Всі вони та інші учасники меморіальної акції поклали до підніжжя пам’ятного знаку із іменами та прізвищами дев’яти партизанів і членів екіпажу військового літака вінки і корзини квітів, виконали Гімн України та вшанували їх хвилиною мовчання. Протоієреї, настоятелі православних храмів – Свято-Михайлівського в Підгірному, о. Василь, і Свято-Петро-Павлівського в с. Дийда Берегівського району, о. Михаїл, освятили пам’ятний знак і відслужили поминальну панахиду за полеглими.

Аби потужніше підтвердити значимість, масштабність та географічну широту учасників урочистої події, ніяк не слід лишити поза увагою і участь у ній делегації із села Чорний Потік Виноградівського району із сільським головою Валентином Локовцієм – побратимом нашої Чорнопотіцької сільради. У своєму виступі один із найбільших сьогоденних поціновувачів природної неповторності Іршавщини та її не менш невивченої і невисвітленої минувшини, депутат райради Василь Павлище поділився розлогими спогадами про те, як разом із одним із лісівників чверть століття тому знайшов у цій місцевості уламки військового літака.

Наш Чорнопотіцький сільський голова Євген Манайло скромно, умовчавши про свою лепту у цій благородній акції, зробив акцент на конкретній допомозі, наданій добродіями: архітектор із Ужгорода Олександра Вдовіна безоплатно розробила проект пам’ятного знака, депутати районної ради Юрій Лендєл, Ігор Пальок, Василь Маргіта виділили необхідні кошти, а ентузіасти-волонтери Василь Лендєл, Василь Яцура, Іван Манайло та Олександр Ільтьо особисто доклали зусиль до його спорудження.

Для повноти картини і заради справедливості й завершення привабливості пам’ятного знака, сторожко оточеного валунами, а до наріжних охоронців нашої славної минувшини обов”язково слід додати директора Чорнопотіцького краєзнавчого музею Юрія Фегера, який гідно продовжує естафету його рідної матері, його фундатора Маргарити Фегер.

Михайло Ісак.

Ваш отзыв

Ваш коментар