Версія для друку Версія для друку

БАБКА ГАННА

Не раз, йдучи вулицею Перемоги (Горою), що в Осої, щоразу бачу на лавці похилого віку жіночку з паличкою в руках. Не пройду, аби не поспілкуватися з нею, бо така вже говорюча вона.

… Вона мала всього шість тижнів від роду, коли померла її мати (в 24 роки). Батько, не знаючи, що з крихіткою робити, вирішив у дитячий будинок її віднести. Та батькова сестра пожаліла маленьку і взяла її доглядати до себе додому у Брід. А вже, коли дівчинці виповнилося 7 років, батько забрав її у Новоселицю, до школи, щоб ходила.

Аж ось одного разу в ту школу завітав якийсь панок і спитав у дітей про Аню Штефаньо. Ті показали її. Підхопив малу на руки і довго милувався сумними оченятами маленької школярочки. Потом вийняв із кишені одну коруну і сказав купити собі калача.

Та дівчина сховала ту коруну і коли повернулася зі школи, побачила того панка у них вдома, та дуже злякалася, бо спитав, чи купила собі калача.

Анічко, я твій брат, — вимовив слізно. – Ану поцілуй мене, бо я відходжу на війну. Більше брата Івана не бачила – без вісті пропав. А сестра Марія служила в ґазди у Чехії, там і заміж вийшла.

Підросла Ганна трохи і крадькома від батька втекла в Угорщину на заробітки і 600 кг зерна заробила. Ото вже батько радів.

А вже, як колгосп організували, пішла в ланку працювати. До самого виходу на пенсію трудилася. Але і щороку відпрошувалася на буряки, аби зерна на хліб дітям заробити.

Так сталося, що Ганна сама трьох дітей виховувала. Тяжко було, в школу дочка Марійка мало ходила, бо не мала в чому, а служила в багатших. Бувало, везуть чорні хали (хліб) вулицею, а дівчинка того півбуханця наділеного з’їсть, доки додому дійде, бо дуже голод дошкуляв.

Так і виросли дочки та син Ганни. А оце шість років, як не стало сина Івана. Дочка Магдалина в Новоселиці живе. А вже сім років, як Ганна Штефаньо перейшла в Осій, до дочки Марії, яка сама 16 років є вдовою. 16 же літ, як син Марії без вісті пропав. Серце матері підказує, що живий, а де його шукати, не знає.

Живуть з матір’ю та бабкою, дочка Оксана з чоловіком й двома синами. Обоє на юристів вивчилися, але роботи за фахом знайти не можуть. А що вже бабку Ганну всі люблять, ладні би її на руках носити, аби ще довго жила.

Всього у Ганни Штефаньо є 7 онуків та 9 правнуків. У неї на порозі – 90-річний ювілей.

Ганна Ляшко,

с. Осій

Ваш отзыв

Ваш коментар