Версія для друку Версія для друку

У ЧОМУ СЕКРЕТ ДОВГОЛІТТЯ?

У наш час проблема довголіття є актуальною, і кожному цікаво, чому одні люди доживають до глибокої старості, а інші згасають ще в молодому віці. Дивним є те, що серед довгожителів найбільше жінок. В цьому ми вкотре переконуємося, цього разу на прикладі Марії Петрівни Савко з села М.Раковець, яка нещодавно відсвяткувала своє 90-річчя.

Здавалося б на її життєвому шляху було багато труднощів. Вийшла заміж у 22 роки за ветерана Великої Вітчизняної війни, який отримав важке поранення в голову, і, звичайно, не міг фізично працювати, але не здавався і обрав для себе професію столяра, а вона працювала в колгоспі. Разом із чоловіком виростили шестеро дітей, вивели їх в люди: оженили сина, видали заміж дочок і дочекалися внуків. Вони завжди йшли пліч-о-пліч, допомагаючи один одному, але у 1992 році доля послала ювілярці ще одне випробування: помер її чоловік. Сильна духом жінка не зламалася, повністю поринула у клопоти дітей та внуків. А радіти їй є за кого: наразі має 25 внуків, 28 правнуків і 8 праправнуків. Мало хто може похвалитися такою кількістю гостей на святі, як Марія Петрівна. Голова ветеранів праці Поліна Федорівна Лях каже: «Марію Петрівну знаю вже понад 30 років, це усміхнена, енергійна та життєрадісна жінка. У молодому віці завжди трудилася і вдома, і про сусідів не забувала. Весела, жартівлива, складається враження, що вона не вміє сердитися, всім все пробачає, безмежно любить свою величезну родину і досі пам’ятає всіх поіменно. На мою думку, свідченням її довголіття є те, що вона народила 6 дітей, бо, як у народі кажуть, з кожним народженням дитини жінка омолоджується. Гадаю, на довголіття також впливає людська доброзичливість та любов до життя. Бабуся ніколи не заздрила, не тримала камінь за пазухою, не бажала нікому зла, бо завжди знала: ревнощі, заздрощі та ненависть з’їдають людину з середини, як вогонь свічку».

Завітавши до ювілярки з привітаннями, представники сільської ради та культпрацівники с. М. Раковець були приємно здивовані тим, що жінка без сторонньої допомоги прибирає в хаті. Разом із сільським головою старенька пригадувала свої молоді роки. Своєю думкою про Марію Петрівну з нами поділилася бібліотекар села: «ЇЇ усмішка випромінює життєдайну силу, яка вселяє віру в красу людського життя».

Як каже сама ювілярка: «Мені не раз у житті довелося плакати на самоті, а на людях старалася бути веселою і життєрадісною. Головне вибачати кривдникам, не тримати ні на кого зла і радіти життю».

Дивлячись на неї, можна сказати, що не завжди старість – не радість, бо людина стільки має років, на скільки себе почуває, можна і у 25 бути старим, а в 90 – молодим душею. І як радить Марія Петрівна, життя потрібно любити, лише тоді доживеш до 100 років.

Мирослава Зілинець, 

студентка відділення

журналістики УжНУ.

Ваш отзыв

Ваш коментар