За таким своєрідним маршрутом чи не щодня проходить листоноша з Малого Раківця – Ольга Іванівна Хрипта. І так три роки. Два роки до того Ольга Іванівна працювала на заміні, а тепер рік – це вже постійне її місце роботи.
Десятки літ жінки, які трудяться на цій дільниці, традиційно передплатні видання заносять до першої сусіди Малораковецького поштового відділення – Єлизавети Огняник. Ця літня сільська трудівниця для невеликого колективу як рідна: поштовики з нею вітаються і прощаються, розпочинаючи і завершуючи свої будненні справи.
Виходячи із відділення, що в центрі населеного пункту, Ольга Іванівна проходить присілки Потік, Гуштанок, Чорногору, та вулиці Шкільну і Перемоги. Її маршрут найдовший. Там, де він завершується, з крайніх хат до Рокосова із сусіднього Хустського району ближче, аніж до осердя села. Такий шлях їй не заважкий, бо знає, що навідається до обійстя рідного сина і невістки. Це крайня хата в тому кутку села, але і там мешкають її передплатники.
Серед різноманітних отримувачів преси Ольга Іванівна по-особливому виділяє читачів “Нового життя”.
– У мене різновікова аудиторія, – оповідає листоноша. – Є і старші, і прості селяни, і представники інтелігенції. За підсумками редакційного конкурсу на кращого розповсюджувача районного часопису, О.І.Хрипта у першій половині 2014 року зайняла ІІІ місце.
Михайло Боржавський.
