Версія для друку Версія для друку

«ГАРТОВАНІ ПРАЦЕЮ» ІЗ ОДНОЙМЕННОЮ НАЗВОЮ

Радий побачити гарно оформлену нову книжку Василя Ковача. Вона вийшла в Мукачівському видавництві «Карпатська вежа». На жаль, дуже малим накладом – всього 100 примірників.

Не знаю, яким принципом, яким критерієм користувався автор, відбираючи героїв для книжки, але знаю: всі потрапили до неї заслужено. Правда, 14 чоловік або більше половини – люди із сіл Імстичова, де народився В.Ковач,та Лукова й Великого Раківця, де він працював на освітній ниві. Інші герої книги – з сіл Довгого, Білок, Лукова, Заріччя, Греблі, Дунковиці та Іршави.

Вже сама назва книги говорить, про що в ній іде мова. Розповіді про гартованих працею. Розпочинається з Бедринця І.Ю. Ця людина мені незнайома, бо прославилася за межами району і області. Познайомився з нею завдяки Василю Ковачу і його книзі. Бо з усіх 24-ох – єдиний, який найбільше гартувався, працюючи на різних посадах на Київщині, в т.ч. і в екстремальних умовах у трагічні чорнобильські дні, не раз відзначався, що зафіксовано документально. Із задововленням прочитав його прекрасні спогади про Ужгород «Пам’ять щасливих літ», де вчився на істфаці УжДУ.

У спогадах проявилися і його знання міста, і знання історика, і здібності журналіста. Я із задоволенням прочитав цей своєрідний нарис, довідався дещо про те, чого сам не знав, незважаючи на те, що до армії, після закінчення вузу, в 1955 році працював в Ужгороді в «Закарпатській правді». Та й не раз за службовими обов’язками навідувався туди, працюючи в 1975-1992 роках редактором Іршавської райгазети «Нове життя».

«Пам’ять щасливих літ» написана так гарно, емоційно, привабливо, що якщо це прочитає людина із Закарпаття, їй захочеться  побувати у місті над Ужем і побачити все на власні очі.

У книзі вміщено  ряд знімків, яких І.Ю. Бедринець сам із дружиною, з іншими знатними людьми. Правда, чомусь під ними не вказано, що то за люди. Однак і на всіх групових знімках, де б він не був – посередині, зліва чи справа – я впізнавав його по обличчю і широких бровах, які побачив на фото, заверстаному в тексті з автобіографічними даними. Допущено такий недолік із знімками і в деяких інших матеріалах. Не знаю, через чию вину – власників знімків, автора книги чи видавництва, з однієї сторони (що нема тексту під фото – це погано),  а з іншої, можливо, й добре, бо знаю такий випадок: кілька років тому про мою шовгориню (кандидата наук) в Ужгороді випущено книгу, де вміщено ряд фотографій, під якими написано не те, що зображено на знімках. Так що краще нічого не писати під знімками, ніж перекручувати, хто є на фото, а де на знімках наш славний земляк І.Ю. Бедринець і так видно. А що така заслужена і шанована людина, як він, живе і ще працює у Верховній Раді, може гордитися В. Раковець, де він народився, а також і наш район, і все Закарпаття. Добре, що автор книги до ряду біографічних даних своїх героїв додав і їх поетичні твори, що є додатковою характеристикою загартованих працею людей. Це стосується, крім вже згаданого І.Ю. Бедринця, також М.В. Білогорка, А.І. Кобаля, М.С. Ляха, О.І. Поповича, І.М. Сухана. Та й сам автор дав про себе знати, вмістивши спогади, легенди і казки. В кінці дано і цікаві додаткові дані про проблеми, над якими працювали і працюють вчений І.П. Горзов, винахідник М.П. Золотар.

У новому виданні В. Ковача є й недоліки, крім уже названих вище. У деяких матеріалах можна би краще відредагувати коректорські помилки. Але це дрібниці. Їх можна виправити при наступному виданні. А взагалі появу нової художньо-документальної книги В. Ковача треба вітати. Вона має право на існування і може знайти своє місце на полицях бібліотек сіл, де народилися герої книги, і полицях поціновувачів таких видань.

Іван ПЕЧОРА,

журналіст.

Ваш отзыв

Ваш коментар