Версія для друку Версія для друку

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ

Вийдіть на вулицю, станьте зручніше і пильніше роздивіться довкола: природа, котра начебто гармонійно поєднується з цивілізованими «штучками», еге ж? Але придивіться уважніше: є щось, що псує цю миловидну картину, і, думаю, Ви здогадалися, що це – сміття. Нумо подумаймо, звідки воно береться і куди дівається… А береться воно, звідки лише захочете, з Ваших же «дірявих» кишень чи навіть рук. Але, на жаль, не зникає воно нікуди – так і стоїть самотньо, когось нервуючи, а когось «обминаючи». Виникає питання: чому? Чому ми викидаємо той мотлох на зелену траву? Щоб нагадати собі всоте, мовляв, людина – цар природи? Чому ми не забираємо ті відходи звідти? Щоб показати свою вдавану пиху та незалежність? Чому ми щодня байдуже проходимо біля вже виблідлої на сонці обгортки від печива? Щоб запевнити себе, що та скоро «розтане»?  Ба ні! Ніщо не виправдає людину, яка смітить, тим більш такі нісенітниці. І найгірше те, що контейнерів, корзинок, коробок для сміття – аж гай шумить, а ми залишаємо ті пустими і натомість викидаємо все непотрібне, куди очі бачать. Схаменіться! Двері в новий світ та хороше життя під семи замками, і один із них – це наше екологічне виховання, наш рівень культури… Хоча про яку культуру може йти мова, коли в ліси, луги,  поля й місця відпочинку масово звозять сміття?! Складається враження, що ми самі обрали собі пекло на Землі, тож скоро будемо купатися в бруді, який самі ж і «наплодили». Схаменіться! Бо колись стане пізно…

Злата Свида,

небайдужа жителька м. Іршава

Ваш отзыв

Ваш коментар