Версія для друку Версія для друку

ТВОРЧА ЛАБОРАТОРІЯ РОЗВИТКУ ВОКАЛЬНО-ХОРОВОГО ЖАНРУ

Спів хору – це особливе мистецтво. Звісно, вимагає відповідної підготовки. Своїм корінням сягає ще Стародавньої Греції. В Україні ж хоровий спів формувався у тісному взаємозв’язку із церквою. Має багатолітню історію розвитку. Останнім часом цей жанр мистецтва в районі почав занепадати.  Та незважаючи на це, на Іршавщині відзначають два роки, як було створено хор працівників культури. З цієї нагоди ми поспілкувалися з його керівником Оксаною Іванівною Сідор.

– Як виникла ідея створити хор працівників культури району?

– Коли лише розпочинала свою трудову діяльність, а це більше трьох десятків років тому, в районі діяло близько сорока хорів. І я як провідний методист вокально-хорового мистецтва вболіваю за відродження цієї слави. Бачення розвитку хорового співу формувалося ще під час мого навчання у Хустському культурно-освітньому училищі, а нагоду вдосконалити мала вже в Київському національному університеті культури і мистецтв, де доля звела з великими фахівцями, професорами цього закладу Василем Гайдуком, Михайлом Митровкою, Наталією Петій-Потапчук, Петром Андрійчуком.

На тему відродження хорового співу неодноразово говорили з працівниками культури. Отак 2 лютого 2012 року і був створений наш хор. Ініціаторами створення виступили самі учасники, клубні й бібліотечні працівники, окрема категорія викладачів дитячих шкіл мистецтв району. Самі ж хористи й запропонували мою кандидатуру на керівника цього культурного утворення. Варто відзначити, що у його створенні важливу роль відіграв тодішній голова райради Станіслав Сухан. За його підписом було направлено листа сільським головам, аби сприяли. Всього таких хорів, як наш, п’ять в області. До його складу нині входить 36 чоловік.

– А який у Вас репертуар?

– Стараємося дотримуватися усіх норм хорового мистецтва, адже хор працівників культури – творча лабораторія розвитку вокально-хорового жанру у районі. Репертуар у нас різноманітний. Тема духовності – молитви «Отче наш», «Богородице Діво, радуйся» в обробці Я. Яциневича. Це український напрямок. Є і європейська духовна музика – «Юбілате» (композитор Ласло Галмос). Виконуємо кращі зразки хорового мистецтва – український «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича, російський твір «Ночевала тучка золотая», композитором якого є Даргомижський. Є твори з опери Набукко «Ти прекрасна, о наша Вітчизно» (композитор Джузеппе Верді). З патріотичної тематики співаємо «Віє вітер», «Козацька пісня» та «Наливаймо, браття». Включили в репертуар і твори «Заповіт» й «Реве та стогне Дніпр широкий» Т.Г. Шевченка з нагоди 200-річчя від його народження.  Як відомо, цей рік оголошено Роком вшанування Кобзаря. Звичайно, колектив не міг обійтися без вшанування наших земляків-фольклористів Петра Світлика, Дезидерія Задора. Без сумніву, візитівкою нашого хору є «Верховино, мати моя» Михайла Машкіна.

– Які здобутки колективу, відколи створений?

– Взяли участь у трьох обласних фестивалях. Мова йде про «Лемківську ватру» на Великоберезнянщині, русинський «Червена ружа» в Мукачеві. Тут ми отримали подяки за участь та пам’ятні подарунки. На відкритому обласному фестивалі стрілецької пісні «Красне поле» на Хустщині здобули першу нагороду – стали лауреатами третього ступеню фестивалю й отримали грошову винагороду. Їх нам вручив голова журі – заслужений діяч мистецтв України, професор Київського національного університету культури і мистецтв Петро Андрійчук. Крім того, колектив виступав на різноманітних фестивалях та святах на Іршавщині.

– Учасники хору систематично відвідують репетиції. Це якось впливає на їх роботу у сфері культури?

– Звичайно. Це їх дуже згуртовує і об’єднує. Коли збираються на репетицію, перед тим мають хвилин п’ятнадцять для того, щоб спілкуватися, обмінятися досвідом тощо. До речі, нашою діяльністю цікавиться й народний артист України Іван Попович. Попри свій насичений графік роботи, він відвідав нашу репетицію. Коли телефонує, питає, що і як. За сприяння у розвитку хорового мистецтва вдячна керівництву району, сільським головам та всім небайдужим.

– Оксано Іванівно, скажіть, будь ласка, тези планів на майбутнє

– Один з головних – пошиття костюмів для учасників хору. Хотілося б, щоб вони відображали орнамент вишивки Іршавщини. Це якнайкраще популяризуватиме наше мистецтво. Виступ і костюм – це невід’ємні речі. Звичайно, необхідні творчі виступи та поїздки, бо лише на репетиційному процесі вижити колектив не зможе.

– У вас як у керівника хору, очевидно, є мрії…

– Головне, щоб він жив насиченим культурним життям, розвивався. Зрозуміло, що без підтримки шанувальників хорової пісні тут не обійтися. Свого часу корифеї нашої культури і земляки Василь Кобаль, Василь Сможаник, Юрій Глеба видали унікальну книжку «І проросли зерна духовності…». Зокрема, у ній зазначалося, що «керуватти культурою ні в якому разі не можна. Цю величну  Господню птаху  спочатку треба пізнати, полюбити, впустити до свого серця,  а  вже потім старатись всіляко їй  допомагати, допомагати і ще багато разів допомагати». Це слова золотої істини.

Іван СТЕПОВИЙ.

Ваш отзыв

Ваш коментар