- Нове життя - https://nz-ir.com -

ПИШЕ ЗА ПОТРЕБОЮ ДУШІ

Серед наших постійних авторів – Михайло Ломага із Броду. Хоча йому вже далеко за сімдесят, без друкованого слова не може. У вільний від домашніх клопотів час сідає за стіл і починає писати. Пише не лише замітки і кореспонденції, а й художні твори. Кращі з них ми друкуємо під рубрикою «Невигадані історії». Вони мають здебільшого хороший резонанс у читацького загалу.

– Я пишу за потребою душі, − зізнається Михайло Васильович. – Просто інакше не можу. День, коли я не написав жодного рядка, вважаю змарнованим.

Свого часу творчістю Михайла Ломаги зацікавився відомий український письменник Степан Жупанин. Він високо оцінив описані ним оповідки і порекомендував йому працювати у цьому ж напрямку. Михайло Васильович уміє зацікавити читача, долі героїв його творів завжди приваблюють, спонукають до роздумів. У нього завжди добро перемагає зло.  А це означає, що вони носять виховний характер. Навіть маленьку, на перший погляд непримітну історію він уміє описати так, що подовгу не можеш відкласти книжку.

Пише Михайло Ломага просто. Власне, і сюжети його прості. Та це лише на перший погляд. Наш позаштатний кореспондент (за радянських часів такі, як він, одержували за свої дописки до газети гонорар) намагається розкрити внутрішній світ людини, її щирість і доброту, ввічливість і повагу до інших. Він дивиться на життя  цілком тверезо, а пише свої матеріали від щирого серця. Він не прикрашає дійсності, а пише так, як є насправді.

Михайло Ломага постійно перебуває у творчому пошуку, бачить життя в усій його складності, конкретизує увагу читача на визначальних проблемах, вдало проникає у духовний світ героїв, використовує життєподібні форми і прийоми типізації.

Свого часу, працюючи сільським лікарем, він бачив життя людей, майже щодня спілкувався з ними, жив їх проблемами. Біль людської душі відчувається майже в кожній невигаданій історії, які охоче друкує районка. Особливо його хвилюють взаємолюдські відносини. А тем, які хвилюють душу і серце, хоч відбавляй! Відколи себе пам’ятає, люди завжди боролися за межі. Земля на селі завжди була на передньому плані. Із-за клаптика сусід сусіда міг вбити. Так було і за чехів, і за мадяр, і за руських… Ця тенденція спостерігається і тепер…

Не оминає Михайло Васильович і одвічну тему – кохання. Тільки його герої не Ромео і Джульєтта: тепер на першому плані гроші. Аби справити добротне весілля, молоді люди їдуть на заробітки за кордон, приносять звідти долари і євро, а  повертаються зовсім іншими.  Спочатку вони зводять будинки, купують авто, а вже потім придивляються на кому женитися. Тепер мало котрий «багач» дивиться на Попелюшку.

Як медик М.Ломага багато пише на тему медицини. І завжди на першому плані у нього людина. Кілька років тому він об’єднав усе написане і видав книжку «Ветерани медицини Іршавщини» і «За покликанням серця», із яких дізнаєшся, хто вже десятиріччями піклується про наше здоров’я.  Тут подано короткі розповіді про наших місцевих цілителів, чиї імена вже добре відомі  в нашому краї. Серед них – Станіслав Голопатюк, Василь Рішко, Василь Бабинець, Сергій Бітлян, Марія Воробок, Богдан Булеза, Валентина Густі, Юрій Білогорка, Василь Горват… Майже про кожного з них Михайло Васильович розповідав на сторінках районної газети «Нове життя».

У Михайла Васильовича, незважаючи на поважний вік, ще чимало творчих задумів. І Героями його публікацій є не лише мешканці Броду. Героями його публікацій є жителі довколишніх сіл – Дешковиці, Загаття, Чорного Потоку, Смологовиці, Підгірного, Сільця, Білок, Заріччя… Власної машини немає. Сідає в рейсовий автобус, і мить у пошуках своїх нових матеріалів. Але перед тим обов’язково зайде в редакцію, порадиться, що і як. Так може зробити лише Михайло Ломага. Бо він не тільки дописує до газети, а й вже понад 50 років передплачує її.

– Незважаючи на те, що в наше життя увірвався інтернет, − ділиться роздумами Михайло Васильович, − люди читають  районний часопис. І я радий з того. Із роками настає час, коли пережите навіює спогади, пересівається і виважується в свідомості. А життєва мудрість дає по-новому подивитись на події, осмислити їх і донести до сучасників. Молоде покоління повинно знати, як жили їх батьки і діди. Що вони зробили для них, чим можуть пишатися.

Михайло Ломага залюбки пише про людей різних професій: медиків, освітян, культпрацівників, фермерів, підприємців, листонош. А тепер мандрує дорогами Сільця і пише історію села, яка скоро, сподіваємося, вийде окремою книжкою.

Отож, успіху Вам, Михайле Васильовичу, на нелегкій творчій ниві.

Василь ШКІРЯ.