Настоятель Чорнопотіцького Свято-Вознесенського православного храму о. Володимир Коневич у день Георгія Побідоносця, відслуживши святу літургію, виступив перед прихожанами із проповіддю. У ній він наголосив на тому, що цей великомученик є покровителем небесного воїнства та всіх захисників Вітчизни, що особливо актуально для сьогодення України. У їх громаді залишився один ветеран війни, якому вже 89-ий рік. Це Василь Федорович Лівак.
Отож, того дня отець Володимир, дяк І.І. Глеба, голова ревізійної комісії М.В. Пинзеник та церковна десятка прийшли привітати колишнього фронтовика додому, заспівати “Многая літа”, побажати здоров’я і довголіття та вручити грошову винагороду.
Не зважаючи на свій поважний вік, Василь Федорович ще й досі виконує всі столярні роботи. Що не кажи, а сорок п’ять років тому, саме йому та його учням, довірили виготовити всі вікна для нинішньої будівлі районної ради та райдержадміністрації.
У розмові з гостями Василь Федорович згадав і про трудові будні, і про фронтові дороги. Добровольцем тоді вісімнадцятирічний юнак став, щоб не судили його як дезертира. Після визволення краю підгірнянського легіня з однолітками мобілізували на ремонтні роботи залізниці на Бескиді. Та на мобілізаційному пункті безрезультатно прочекавши майже добу, повернулися додому. Нова влада звинуватила їх у дезертирстві. Отже, з рідної хати в кутку Підгірного, який називають Англією, повела його доля на фронт. Воював кулеметником у піхоті. Пройшов Словаччину, Польщу, та до Берліна не дійшов 40 кілометрів.
Михайло ІСАК.
