- Нове життя - https://nz-ir.com -

ВІН БУВ СПРАВЖНІМ ПАТРІОТОМ

Простий, скромний, талановитий і амбітний учитель фізкультури, з двадцятивосьмирічним педстажем, Рега Іван Михайлович із села Ільниця, Іршавського району, на зорі нашої незалежності 1991 року подався шукати кращої долі для себе та родини у чужі краї. Зупинився у Празі, де почав працювати, як і всі наші земляки, із лопатою, тачкою та шельмою на будівництві. Старанно, у вільний час, вивчав чеську мову, хоч часу після дванадцятигодинного робочого дня залишалось не так багато.

До фізичних навантажень Івану Михайловичу було не звикати. Та через деякий час, спільно із друзями та чехами, відкрив невеличку будівельну фірму. Але чеські партнери оформили документи таким чином, що наші, вклавши у справу всі свої гроші, лишилися ні з чим. Знову пішов на будівництво простим робочим. І так кілька років. Знову заробляв для того, щоб підтримувати сім’ю, і відкрити щось своє щоб заробляти розумом. Вечорами вивчав коньюктуру, чеське право, умови ведення бізнесу за європейськими стандартами згідно міжнародного заканодавства.

Подібне траплялося кілька разів. Тема перевезень пасажирів жевріла в Івана Михайловича ще з часів роботи вчителем в Ільницькій школі-інтернаті. Тоді він конструював і власноруч виготовляв веломобілі. Врешті вдалося відкрити власну справу без партнерів. Фірма арендувала тільки один автобус «Karosa 735», і мала горду назву – «Прага-Київ». Перший рейс з Праги до Рахова відправився весною 1994 року.Перевозили, в основному, наших заробітчан і туристів. Умови ведення бізнесу мінялися так, як змінювалось законодавство партнерських стосунків між Україною та країнами Європи. Під мудрим керівництвом Івана Михайловича підприємство розросталося і обійшло конкурентів. З 1996 року регулярні міжнародні перевезення з усіх найбільших міст Чехії до найбільших міст України здійснюються найновішими, комфортабельними автобусами «DAF», «MERCEDES», «SETRA», «VOLVO». За двадцять років існування фірми, змінювались маршрути, вдосконалювались  умови придбання квитків та стандарти комфорту подорожуючих. Перевезення пасажирів до України, Молдови, Польщі, Словачини, Хорватії, Німеччини, Австрії… стали престижними, отримали визнання та нагороди: «Найуспішніший підприємець Чехії» з числа іноземців в 2010 році, «Кращий пасажирський перевізник Чеської республіки» 2011 року… Разом з партнерами чеська фірма «REGABUS» перевозить щорічно тільки маршрутами Чехія-Україна-Чехія більше 120 тисяч пасажирів.Тільки Україна не визнавала невтомної щоденної праці. Для багатьох і сьогодні Іван Рега простий сільський учитель. Жодних подяк чи нагород Іван Михайлович від української влади не мав. Навпаки, для того, щоб отримати офіційно маршрут, вимагали величезні хабарі. Один підпис в українському Міністерстві транспорту коштував десятки тисяч доларів, в той час у Чехії подібні питання вирішувались зовсім по-іншому. Набагато простіше було відкривати рейси по Європі, але патріотизм – то велика справа, то стан душі. Іван Михайлович боровся, думав, працював і знову боровся. Результат – сотні тисяч вдячних пасажирів. Це реальне, не на словах, наближення до Європи, демонстрація вищого рівня та інших стандартів життя, до якого ми прагнемо. Для підняття іміджу України на чеській землі, Іван Михайлович зробив незрівнянно багато. Усе встигав цей чоловік. Інколи йому дякували. Частіше – просто забували. Але він і не чекав вдячності, бо робити добро було його внутрішньою потребою.

 Крім усього іншого наш земляк всіляко допомагав співвітчизникам. Працював і за посольство, і за консульство, які займалися своїми особистими бізнесовими чи іншими проблемами. Оформлення документів, працевлаштування, тимчасове проживання, втрачені паспорти, візи, переговори з рекетом, домовленості з поліцією, безкоштовно перевозив десятки ошуканих українських заробітчан, фінансово підтримував українську діаспору в Чехії. Допомагав школам, футбольним командам, письменникам у видавничій діяльності, партнерам, всім, хто звертався за допомогою. Безмежно любив свій край. При найменшій можливості полюбляв походи до Смерекового каменя, урочищ Зачарована долина, Кам’янки та Синевирського озера на Міжгірщині.

Часто дивиною було те, що маючи багато найсучасніших автобусів, їздячи на останній моделі «Мерседеса», керуючи численними підлеглими, живучи в шикарному будинку під Прагою, цей чоловік кожного року кілька разів приїжджав додому, в рідне село, до рідного порога. Не для того, щоб відпочити, а щоб поратись по господарству – обрізати сад, виноград, доглянути город, власноручно готувати діжки і робити незрівнянно смачний, божественний напій – вино.

Іван Михайлович Рега був людиною (не будучи чиновником високого рівня, хоч і пропонували), який створив сам себе, який для своїх краян, для іміджу України зробив в десятки разів більше, ніж деякі можновладці з орденами і депутатською недоторканістю.

 4 квітня 2014 року його поховали біля могили батьків у селі Лоза. Трагічна смерть, пов’язана з тим, що дуже любив – з виноградом. На власному подвір’ї… Кілька днів лікарі боролися за його життя в Іршаві, кілька днів – у Празі, але 60% опіків другого і третього ступеня, були несумісні з життям.

 Дружина, діти, онуки, друзі, колеги… Повний кузов вантажного автомобіля «ГАЗ» квітів і вінків…. Так проводжають у останню путь справжніх героїв, так провели і його. А нам завжди буде не вистачати простого, щирого, веселого, мудрого, безмежно доброго друга, який уже ніколи не запросить на келих іскристого вина у свою гостинну хату. Минуло вже сорок нестерпно сумних днів. Хай земля йому буде пухом, а наша пам’ять вічною.

 Василь Ловска, Василь КУЗАН, Василь ШКІРЯ.