Версія для друку Версія для друку

ПАМ’ЯТІ БЕЗВИННО УБІЄННИХ…

 … У  ці квітневі дні людство згадує сімдесятирічної давності події, що увійшли в історію, як голокост. За історичних обставин склалося так, що напередодні війни територія Підкарпатської Русі  була густо заселена іудеями.

У Мукачеві майже половина жителів були іудеями, в Ужгороді − теж. Проживали вони і  в кожному селі. Наприклад: в Імстичові було дванадцять родин, в Лукові − вісім, у Приборжавському − понад шістдесят, у Довгому  −ще більше. Та найбільше їх проживало у Білках.  У 1930 р.  в селі мешкала  одна тисяча шістдесят душ іудейського  походження, сімдесят чехів, сорок угорців і десяток  німців. Простіше кажучи, іудеї  в Білках складали п’яту частину всього населення. Були вони  ремісниками: шили, голили,  ремонтували взуття, і нове точили та ін.

Але прийшов рік 1944. Друга світова війна  була в розпалі. Кровопролитні бої точилися щоденно. У нашому краї ніби було відносно тихо, адже війна  ще десь далеко, а Великодній тиждень уже поруч, і всі старалися  гідно зустріти Великдень.

    Цими днями християни відзначили  поминальну неділю за усопшими… Іудеї світу теж  запалювали  на семисвічниках по шість свічок, як пам’ять про шість мільйонів безвинно замучених жертв нацизму. У Білках, на старому іудейському цвинтарі, відбулося відкриття пам’ятного знака. Символічно, що тут зібралися  іудеї, і християни, і була хвилина мовчання. Схвильований голова   села Василь Зейкан надав слово автору цих рядків як безпосередньому учаснику  зведення пам’ятного знака. Але найголовніше із всього − це напис  на плиті “Безвинно убієннним іудеям − білківчанам, від білківчан-односельців на пам’ять вічную !”.

Із словами вдячності виступив Михаїл  Галін із Ужгорода − директор обласного відділення добродійного фонду “Хесер шпіра”.

 

Денис ДОБРА.

Ваш отзыв

Ваш коментар