- Нове життя - https://nz-ir.com -

ЖИЛКА ТВОРЧОСТІ

Нас часто заворожує щось далеке, якесь нове та модне. Захоплюємося фен-шуєм, відеографікою, карлінгом, карвінгом, орігамі, графіті та багатьма іншими видами мистецтва. Проте часто забуваємо про щось рідне, те, яке повинно б передаватися з покоління в покоління, чим займалися наші прабабусі. Тепер про ляльку-мотанку мало хто знає, а колись її пов’язували з обрядом плодючості й продовження роду.

Любов до творчості була привита Ользі Дурда з мальовничого Приборжавського з народження, адже вона внучка та донька відомих в краї митців Івана Ісака та Антоніни Дурди. З дитинства захоплювалася різними видами мистецтва, тому й стежку майбутнього теж пов’язала з творчістю. Закінчила Ольга Ужгородське училище культури, вищу освіту здобула в Закарпатському художньому інституті ім. А.Ерделі на відділі художньої кераміки, а тепер закінчує Київський національний університет культури та мистецтв.

Лялькарством почала займатися, коли навчалася у 7 класі. Це була керамічна стилізована фігурка, виліпити яку було одним із завдань у художній школі. Так і почалася. Найбільше Ольга полюбляє виготовляти ляльки на народні тематики: мавок, тамаду, вівчарів та звичайних дівчат.

Для створення керамічної ляльки дівчина розкачує глину, яку потім скручує в конус, прикріплює голову, робить силует, а потім оздоблює її. Така робота займає багато часу, бо фігурці треба 2 тижні вистоятися, а вже потім її можна випалювати.

Минулого року в молодої майстрині замовили ляльку-мотанку. Та до того моменту їй ніколи не доводилося виготовляти таку фігурку, проте Ольга, не задумуючись, взялася за роботу. І з того часу, ніби заворожена, створює свої колекції.

І не дивно, адже здавна лялька-мотанка є сакральним оберегом, а історія її налічує понад 5000 років відтоді, як з’явився льон.

Здавна таку ляльку давали хворій дитині, а коли вона з нею погралася, її знищували. Існує повір’я, що лялька вбирає в себе недуги хворого. Після того, як дитина виросте, місце в колисці повинна була займати лялька, яка охороняла це місце від нечисті до народження наступної дитини.

Для виготовлення мотанки Ольга заготовлює основу: бере піщаний прутик і ставить його на дерев‘яний брус. Потім береться за виготовлення силуету. Для цього бере шматок тканини, а шиється берегиня тільки з натуральних волокон, робить з нього хрестоподібний силует, з якого формує тіло. Потім починається найцікавіше – пошив одягу. На голові у ляльки обов’язково повинен бути хрест, адже здавна мотанки не мали обличчя, а замість очей та рота – хрест із різних ниток. Хрест у колі – це соляний знак, а лялька, таким чином, несе в собі позитивну, сонячну енергетику.

— Найбільше, – зізнається Ольга, – я полюбляю працювати над образами ляльок, кожній з них стараюся придумати щось нове. Проте у всіх них стараюся зберігати народні мотиви, зокрема взяті з історії нашого села. Ті, які колись використовували наші предки. Моя бабуся раніше вишивала довганю, яка дотепер зберігається в нас, тому нерідко образ своїх ляльок я беру саме від неї. Вишивати стараюся по-різному – зокрема хрестиком, гладдю чи бісером, цього мене навчила ще в дитинстві мама.

Вікторія Гудебняк.