Інтернет зробив справжню революцію в журналістиці. Сайти просто рясніють різного роду інформацією. Пишуть усі, хто має доступ до електронних засобів масової інформації. Головне, аби чимскоріше висвітлювати ту чи іншу проблему. Про об’єктивність і достовірність інформації мало хто думає із тих горе-писак. Їм стук-грюк, аби з рук.
Переглядаючи сайти, напрошується висновок: справжніх журналістів – як кіт плакав. У тих матеріалах, які мов гриби після дощу з’являються на різних сайтах, насамперед низький професійний та інтелектуальний рівень авторів, а відповідно збіднення жанрів, відсутність аналітики, ексклюзивних тем та матеріалів. Мова засмічена русизмами, жаргонізмами, кримінальним сленгом. Така «журналістика» призводить до однобічного й часто неправдивого висвітлення подій. Особливо, коли готують матеріали про місцеву владу. Основне завдання, яке ставлять перед собою такі «журналісти», — обпаплюжити, облити брудом. А потім відмиватися… Пишуть за принципом: одна баба на базарі сказала. А хіба можна вживати у статті брудні лайки і нецензурні слова про людину. Мова не йде про керівника чи простого селянина, а про людину як особистість. І до чого тут сільські прізвиська чи клички? Водночас журналіст повинен з повагою ставитися до того, про кого пише, не називати його чи злочинцем, чи хабарником до відповідного рішення суду. Факти, судження, припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. Неприпустимим є поширення інформації, що містить упередженість чи необґрунтовані звинувачення. Наприклад, «брав взятки», «винести ногами вперед», або називати людей «чмо», «щурами», «пацюками», «стадом» або «євротітушками».
Необхідно утримуватися від натяків або коментарів, що стосуються фізичних вад чи хвороб людини, уникати вживання образливих висловів і ненормативної лексики. Інтелектуальний продукт повинен бути якісний, без фальшу.
Справжній журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.
Журналісти газети «Нове життя» завжди тримають руку на пульсі часу. Перш за все ми регулярно контактуємо з нашими постійними читачами. Можливо, тому вона й стала масовою, народною, орієнтованою на біль і турботи, тривоги і надії звичайних людей. Ми завжди залишаємося щирими, відвертими і не кривимо душею. У цьому сила нашого районного видання.
Діємо за принципом: залучаючи до себе нових читачів (особливо молоде покоління), не забуваємо про вірних шанувальників. Відкриваючи рік тому інтернет-сайт газети, ми розуміли, що його відвідувачі – це наша аудиторія, з іншим ритмом життя, ніж ті, хто щосуботи дістає «Нове життя» з поштової скриньки. Однак ми постійно намагаємося утримувати зв›язок між ними. Позитивом стало те, що тепер нас читають не лише в районі, області, а й за кордоном – в США, Канаді, Німеччині, Франції, Італії… Про це свідчать відвідування нашого сайту. Їх цікавить насамперед те, що, мовляв, там сьогодні «накопали» журналісти? А в друкованій версії ми можемо тепер більше уваги приділяти аналітиці.
Газета уже роками друкує матеріали під рубрикою «Нам пишуть: листи із редакційної пошти». Серед постійних дописувачів – помічник начальника Іршавського РВ УМВС по взаємодії з громадськістю та ЗМІ Віта Горзов, пенсіонер Михайло Ломага з Броду, благочинний Іршавського району, митрофорний протоієрей Георгій Чулей, методист районного будинку культури Юрій Мельник, начальник відділення виконавчої служби дирекції фонду в Іршавському районі Іван Митровцій, начальник відділу статистики в Іршавському районі Віра Сироваткіна, начальник відділу землеустрою, охорони та ринку земель управління Держземагентства в Іршавському районі Ганна Фрайтик, депутат районної ради Петро Король, провідний спеціаліст реєстраційної служби Іршавського райуправління юстиції Мар’яна Танчинець, інженер ВОРМ ЗД УДППЗ «Укрпошта» Олена Перець, начальник відділу ДРАЦСу реєстраційної служби Тетяни Коростіль, поетеса Оксана Вовканич, заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Ірина Яким, учасник бойових дій в Афганістані Іван Манайло та інші.
Газетярі роблять усе для того, щоб районка була цікавою і змістовною, щоб її з інтересом брали в руки читачі. Уже найближчим часом плануємо відкрити рубрику «Громадська трибуна», де будемо вміщувати думки наших жителів району. Більше уваги приділятимемо освіті, культурі, медицині, започаткуємо нову кулінарну рубрику «Рецепти моєї стрийни», де будемо подавати рецепти традиційних закарпатських страв та адаптованих до місцевих умов наїдків різних національностей, які проживають у нашому краї…
Та це все – попереду!
До зустрічі в наступних номерах районки!
Василь ШКІРЯ .
