Версія для друку Версія для друку

«ОБНІМІМОСЯ Ж, БРАТИ МОЇ…»

Цьогоріч усі, хто відчуває, що в його жилах тече справжня українська кров, відзначила 200-літній ювілей свого генія Т. Г. Шевченка, який довів світові, що українська культура заслуговує на світове визнання. По-особливому відзначалось це свято і в Сілецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів. Крім звичних заходів, які щороку проводяться в нашій школі, тут були організовані театральні дійства з життя і творів Шевченка під керівництвом вчителів-філологів Брич О. В., Вааш М.М., Матьоли Г.А., Сухан О. С., Шпак Е. М.

Найбільше відзначились учні шостих класів. Вони інсценізували деякі періоди з життя українського поета. Усі присутні із задоволенням поринули в дитинство Тарасика, коли він, сидячи у бур’янах, мріяв про фарби, щоб змалювати чаруючий захід сонця. Роль пастушка, захопленого красою довколишнього світу, зіграв Дюкарев С. Співчували хлопчині, якому не хотілось іти додому, бо там чекала зла мачуха. Відчули дух козацької епохи, коли на сцені з’явився козак з бандурою та шаблею при боці, якого зіграв Мишко В.. Він доручив Шевченкові, в образі Є. Брича, захищати «отих рабів німих» і збудити Україну від сну. Захоплювалися вмінням поета відстоювати революційний дух поезій під час слідства, сміливістю порушувати наказ імператора «не писати і не малювати». На цьому етапі Шевченка зіграв Сухан В. Особливо хвилюючим був момент, коли поетові надягали кайдани на руки. Глядачі співчували молодому Шевченкові, були сповнені бажання захистити українського пророка від арешту.

Усі періоди життя плавно переливалися в поезії, що стали піснями. Коли поет у безтурботному дитинстві – співали «Садок вешневий коло хати». Коли поет почав замислюватись над важкою долею народу, учні виконали пісню « Думи мої, думи мої», а коли зрозумів, що заарештований і зраджений, немає сили для великої боротьби, співали «Реве та стогне Дніпр широкий».

Пісні, не прості для виконання, легко співалися дітьми під умілим акомпонуванням вчителя музики Семак Л. Ю..

На святі був присутній представник управління освіти, молоді і спорту Андрішко А.А.. Він відзначив, що майбутні актори до глибини душі пройнялися духом поета, його непростою долею, їхні виступи були не завченими репліками, а гаслами, якими Шевченко звертається до нас крізь століття. Андрій Андрійович був приємно здивований артистизмом юних акторів, їхнім умінням передати глибину внутрішнього світу поета.

Найбільш хвилюючим був момент, коли всі присутні низько схилили голови перед образами людей, що не побоялися захищати український народ навіть ціною власного життя. Не забули ми на цьому святі і героїв небесної сотні, пом’янувши їх хвилиною мовчання. Свято було захоплюючим, величним і вдалося на славу.

М. Шпак,

учениця 10 класу.

Ваш отзыв

Ваш коментар