Версія для друку Версія для друку

ТАМ, ДЕ ПЕРЕБУВАЄ БОЖА БЛАГОДАТЬ!!! ВСЕНОЩНЕ БОГОСЛУЖІННЯ У ПАНТЕЛЕЙМОНІВСЬКОМУ ЖІНОЧОМУ МОНАСТИРІ С. ОСІЙ

Хочу розповісти про відвідини мною на Водохреща дуже красивого, не лише зовні (храмом, корпусом), але і духовним життям сестер та священнослужителів  Свято-Пантелеймонівського жіночого монастиря.

Монастир знаходиться в урочищі Кам’янка за 3 км від села Осій. У монастирі проживає на чолі з монахинею Сергією 5 сестер. Скажу декілька слів про матушку-настоятельку. Це щира, добра, милосердна монахиня, яка має у своєму серцю велику любов до Бога і людей. Очолює монастир з листопада 2011р, і можна сміливо сказати, що з того часу обитель почала дихати новим життям. Пройшло всього 2 роки, як матушка тут проживає, але вже заслужила від людей повагу і любов.

18 січня є Хрещенським навечір’ям (у народі кажуть «Бабин вечір») погода цього дня була дуже похмура, весь день падав дощ, і нагадувала скоріше осінню, але ніяк не зимову, коли надворі мало бути холодно,  мав тріщати мороз під ногами, а у нас на вулиці калюжі… І хоча погода була такою, під час якої не хочеться навіть виходити з хати. Незважаючи на негоду, я вирішив відвідати цього дня жіночий монастир у околицях села Осій. Вирушив ввечері у 23.10 на зупинку, з якої їде маршрутка щонеділі і святкового дня до обителі, і зовсім безкоштовно.

Їдучи бачу, як майже у кожній хатині горить світло, і на думку спадає, що це люди, мабуть, збираються до храму на всеношну, і на серці стає тепло, радісно, навіть словами неможна вимовити.

23.50. Ми на території монастиря. Навкруги темно, бо обитель знаходиться у лісі, у очі впадають лише два автомобілі, припарковані біля будівництва, яке ведеться на території монастиря.

Заходимо у храм. Там вже вишикувалась черга до аналою. На самому початку перед аналоєм приклоняється до ікони старенький смиренний монах, архімандрит Марк, за ним всі, хто прийшов помолитися Богу, чоловік зо 25. І тут на думку спадає, чому так мало людей, але не виказуючи себе, спішу вимовити про себе слова: «Господи помилуй!».

Приклонившись до ікони, іду у притвор, і тут заходить у храм (на вигляд худенька, висока ще зовсім молода монахиня). Приходить ближче і бачу, що це настоятелька монастиря монахиня Сергія. Підходячи повз людей, всіх вітає зі святом. І через деякий час із Олтаря звучить «Благословен Бог наш………»

Починається всеношне богослужіння.

 З кожною годиною кількість людей збільшувалася до такої, що у храмі яблуку було ніде впасти…. Через деякий час, кадячи храм, о.Марк тремтячим голосом звернувся до народу: «Я дуже Вам радий, шо Вас так много, даже словами не можу виразити…» Дивишся на цього старця, і на серці стає радісно від самого лише погляду. На вигляд це старенький, худенький, з сивим волоссям монах, трішки схожий на преп.. Серафима Саровського.

У храмі погасло світло, послушниці обителі погасили свічки, і тут псаломщик починає читати Шестопсалміє, тиша…  горять тільки лампадки над святими іконами, і видно псаломщика, у руках  якого горить свічка,  і читає молитви, під час яких, мені здається, можна найближче наблизитися до Господа Вседержителя.

Перед початком Божественної літургії монахиня Георгія винесла із олтаря просфори, я подумав собі,  що треба купити. Коли підійшов і  побачив просфори, у мене дух перехопило. На вигляд  це дуже красиві, і я купив не одну, а кілька, бо вони мені дуже сподобалися, раніше ніде я таких просфор не бачив. Вдома, коли покуштував, виявилося вони ще і дуже смачненькі.

І тут літургія закінчилася, настала черга великого освячення води, батюшка виголошує: «Тепер дорогий брате і сестро, ми йдемо на Йордан освячувати воду». У храмі всі заметушилися, всі беруть у руки свої посудини, у яких вони принесли освячувати воду. На годиннику 5 година ранку, вийшовши із храму, надворі темно, холодно, та ще й кропить дощ. І на думку прийшло, що у цих краплинах доща, ніби сам Господь освячує людей і воду. Виходять священнослужителі храму о. Марк і о. Сергій, позаду настоятельниця монахиня Сергія з сестрами обителі, і тут процесія із свічками у руках починає рух до річки (р.Синявка знаходиться зліва від монастиря десь приблизно 150м.), під спів сестер обителі, а співає монаший хор дуже красиво…

Прийшовши до річки, починається велике освячення води, після якого архімандрит Марк виголосив проповідь і окропив всіх освяченою водою. Після освячення води прихожани монастиря почали потихеньку, один за одним занурюватись в річку, співаючи тропар з однією метою – зцілитись духовно і тілесно.

Поїхавши додому, я ще довго не міг забути ту теплу обстановку, яка була під час всієї Всеношної. Раджу всім, хто ще не був у цьому прекрасному монастирі, обов’язково його відвідати і відчути ту Благодать, яка там  перебуває…

Володимир Роман,

студент 4-го курсу історичного факультету УжНУ.

Ваш отзыв

Ваш коментар