Минулого вівторка у с. Ільниця відбулася знакова подія: на фасаді загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів відкрито меморіальну дошку колишньому директору школи Омеляну Вовканичу.
− Із великим почуттям вдячності згадуємо тепер про Омеляна Степановича, −сказав на відкритті дошки голова райдержадміністрації Василь Ковбаско. − У цьому навчальному закладі він працював три десятки літ. Приємно, що сьогодні колеги, друзі, родина не забувають й увіковічнюють пам’ять свого педагога й керівника. Ваша школа завжди посідала передові позиції в районі. Тут виховано тисячі випускників, які стали гідними громадянами нашої держави.
− Свого часу Омелян Степанович взяв на себе нелегку ношу − будівництво школи, − зазначив у своєму виступі голова районної ради Станіслав Сухан. −Уже 1976 року учні почали навчання в просторих класах, які були обладнані новими партами та забезпечені необхідними навчальними посібниками. І відрадно, що про нього не забувають, а приємно згадують, бо залишив по собі хороший слід.
Пам’ять про О.С. Вовканича було вшановано хвилиною мовчання.
Право відкрити меморіальну дошку надано: дружині Омеляна Степановича −Марії Андріївні, Василю Ковбаску, Станіславу Сухану і колезі, колишньому заступнику директора з навчальної роботи Юрію Біровчаку.
Поминальну панахиду відслужили настоятелі Ільницького православного храму, отець Василій (Лях) та Сілецької греко-католицької церкви о. Михаїл (Тернинко).
Чимало теплих, хороших і приємних слів про О.С. Вовканича сказала у своєму виступі колишній заступник директора школи Марія Іваниш:
− Омелян Степанович дуже любив спорт. І одним із пріоритетних завдань керівника навчального закладу вбачав виховання здорового покоління. Із цією метою під його керівництвом було збудовано шкільний спортивний комплекс з футбольним полем, волейбольним і футбольним майданчиками, біговими доріжками, ямами для стрибків у довжину і висоту, гімнастичним містечком, спортивним майданчиком для учнів 1-4 класів, глядацькою трибуною на 1000 місць та душовими кабінами. Цей спорткомплекс був одним із найкращих у тодішньому Радянському Союзі.
Спортивний комплекс став невід’ємною частиною фізкультурної роботи. Школярі демонстрували свою спритність, силу і витримку на бігових доріжках, спортивних полях. Свідченням цьому є оформлені у школі стенди з кубками, медалями, грамотами. Багато випускників пов’язали свою долю із спортом і тепер стали відомими тренерами, інструкторами, вчителями фізкультури. Гордістю школи є відомі футболісти Віктор Пасулько, Іван Гецко, Михайло Ловска, Віктор Сочка, Володимир Савко. Майстрами спорту з важкої атлетики стали Іван Волошиновський та Дмитро Шкарупа.
Мріяв О.С. Вовканич побудувати для школи і плавальний басейн. Повністю був розроблений проект, але у зв’язку із розпадом колишнього Радянського Союзу не судилося. До речі, цей проект дотепер знаходиться в кабінеті директора школи. Можливо, настануть часи, коли він реалізується.
Багато уваги приділяв Омелян Степанович організації навчально-виховної роботи. За його керівництва в школі проводились районні та обласні семінари, а вели учнів у країну знань один заслужений вчитель України, п’ять вчителів-методистів-старших учителів із вищою кваліфікаційною категорією. У районному відділі освіти Ільницьку школу завжди вважали кузнею кадрів. І в цьому була велика заслуга її керівника. Багато вчителів школи були нагороджені грамотами, значками “Відмінник освіти України”.Постійна кропітка праця вчителів забезпечувала школі багато призових місць на районних, обласних і республіканських олімпіадах. Вихідці школи – В.А Дубішко, І.Д. Клим, М.М. Хохлов, Є.І. Савко, В.І. Попович, В.В. Павлище, В.Ф Ромочівський, Ф.Ф. Король, А.А. Андрішко, І.І. Бабинець, В.І Бабинець, І.Д. Волошиновський, Д.Ю. Матіко та ін.
Спогадами про Омеляна Вовканича поділився також найкращий друг, депутат районної ради Іван Клим. Згадав, що, коли він був керівником району, то разом із колишнім директором абразивного заводу Василем Дубішком сприяли у перекритті даху. На думку Івана Дмитровича, тепер слід допомогти школі встановити металопластикові вікна, щоб у класах було тепло, затишно і комфортно. Водночас давно настав час відкрити в школі музей.
Свого часу естафету Омеляна Степановича перейняв теперішній сільський голова Віктор Симканинець. Йому теж було що згадати про свого наставника.
Багато розповіла про О.С. Вовканича теперішній директор школи О.В. Попович.
−Педколектив школи,−зазначила Ольга Василівна, −висловлює щиру вдячність ініціаторам за сприяння, підтримку і допомогу у встановленні пам’ятної дошки голові райдержадміністрації Василеві Ковбаско, голові райради Станіславу Сухану, депутату райради Івану Климу.
Василь ШКІРЯ.
