- Нове життя - https://nz-ir.com -

ДРУГУ- ТРИДЦЯТНИКУ

Дай Бог пам’яті, скільки в його житті всього було. З усіма «чічками» сьогодення буває, що втрачаємо якусь первісність. От в домі Філіпа завжди любили чистоту. Ти заходив у їх двір, а там частенько від одної сливи до іншої висіла «шпарга». На ній висихав щойно випраний одяг. Отак проходиш повз нього і назавжди запам’ятовуєш цю хвилю свіжості. Хочеться підійти до якогось светра чи марлі й поніжитися. Ну в дитинстві він любив погратися… Деякі речі відкладав як найсокровенніші і беріг. Певно, окремі зберігаються і досі. Були шкільні будні, світлий розум, який подеколи спантеличувала любов. Ну чого гріха таїти, хлопчина був, як кажуть, мачо. Любив спорт. Завжди боровся за лідерство в футболі. Надивився на зірок відповідного штибу і десь там відпрацьовував свої фінти. У нього не був той варіант, коли кажуть, що грошей тільки кури не клюють. Але то пусте, якось на мотоцикл нашкріб. Це ж уявити, яким він виглядав тоді в очах дівчат. Бувало, що з подружками одягали окуляри і курточки і гасали на певних спокійних територіях, поки великий червоний і розпечений круг лягав за горизонти. Філіпа спокійно можна вважати веселуном і живчиком. Тільки від одного його сміху хотілося жити вічно, бо все-таки вірилося, що все  ок. Ну типу «вся доля у твоїх руках». Ну це ж, мабуть, під час їзди на мотоциклі були чи не рожеві окуляри… Минув і час, і їх необхідність просто розчинилася… Летіли роки. Ну так кожен сам себе шукав… Філіп теж не пас задніх. Був студентом, наполегливо гриз граніт науки, відпочивав, радів життю. Пізнав на собі, що таке перші пошуки роботи, коли ти вважаєш себе суперкадром, але без бодай якогось досвіду, тому ніхто особливо не поспішає тебе працевлаштувати…Ну це все позаду. Є успіхи. Нині його називають Філіпом Васильовичем. Нещодавно йому «стукнуло» тридцять… Опа… А скільки всього було…

Іван СТЕПОВИЙ.