Версія для друку Версія для друку

ЧИ БУДЕ В БІЛКАХ МУЗЕЙ ЮРІЯ ПІТРИ

У березні ц.р.виповнюється 100-річчя з дня народження уславленого хлібороба, двічі Героя Соцпраці Юрія Пітри із Білок. Давно вже ведеться мова про те, щоб у селі відкрити музей академіку поля (так називали ще за життя Юрія Юрійовича).

Майже впродовж 20 років очолювана ним ланка в колгоспі «За нове життя» збирала понад 100 центнерів зерна кукурудзи з кожного гектара.

Юрій Пітра, людина, – каже директор місцевої школи Оксана Сенинець, – якій ще за життя поставили пам’ятник. – Після односільчанина Івана Фірцака (Кротона) –  найвідоміша постать не лише в районі, на Закарпатті, а й в Україні. Уже не віриться, що ця проста людина особисто зналася із керівниками держави – Микитою Хрущовим, Володимиром Щербицьким, про нього писали газети і журнали, знімали документальні фільми.

Будучи вже Героєм і депутатом, Юрію Юрійовичу часто доводилось відлучатися від роботи на з’їзди, пленуми, збори. Багато часу забирали відрядження по всьому Союзу, а також у сусідні держави – Чехословаччину, Угорщину, Румунію, Югославію. Скажу більше: організатори форумів мали за велику честь бачити у президії Ю.Пітру. Ця робота займала дуже багато часу.

Водночас за досвідом у Білки приїжджали ланкові з усіх районів Закарпаття, Криму, Чернівецької та Белгородської областей, Північної Осетії. Втім, двічі Герой і сам не цурався чужого досвіду – вивчав його в інших областях та державах.

Багато в чому екологічний та соціальний розвиток села за роки радянської влади здійснювався завдяки відомому кукурудзоводу, бо він мав доступ до владних кабінетів і відстоював інтереси сільської громади. Вперше саме в нашому районі було розроблено та затверджено генеральний план розбудови села. За короткий час було побудовано дільничну лікарню, універмаг, дитсадки та школи. Білки стали одним із найбільш облаштованих у соціальному плані населених пунктів району та області.

У цьому селі проживає син відомого кукурудзовода Петро Юрійович. В його сімейному архіві зберігаються чимало матеріалів про батька. Він у розмові сказав, що готовий хоч зараз віддати у музей. Залишається лише відкрити його в честь двічі Героя.

Автору цих рядків неодноразово доводилося спілкуватися із Юрієм Юрійовичем. У розмові він часто згадував своє життя. Майже третину свого життя змарнував у пошуках хліба по буржуазних тоді Словаччині, Чехії, Моравії, Угорщині. Уже в радянські часи його працю було відзначено чотирма орденами Леніна, двома Золотими Зірками Героя соцпраці, Державною премією СРСР, званням заслуженого працівника сільського господарства УРСР. Він 35 років керував ланкою кукурудзоводів у рідному господарстві, яка відтак перетворилася у механізований загін. Свій досвід він охоче передавав молодшому поколінню.

Власне, у с.Білки свого часу, а саме у 80-их роках минулого століття, був музей трудової слави. Він в приміщенні сільради займав три кімнати. Тут зберігалися макет хати із солом’яним дахом, який подарували учні СПТУ-2, старі побутові речі і знаряддя праці, керамічні, дерев’яні і металеві вироби, різні документи. Огляд музейної експлуатації розпочинався з вітрини, де представлені фотографії речей IV-III століть до нашої ери і виявлені в Білках під час археологічних розкопок. Окремі експонати розповідали про участь білківчан у селянському повстанні 1514 року під проводом Дьєрдя Дожі й у визволенні війни 1703-1711 років проти австралійського панування, яку очолював Ференц Ракоці ІІ, про криваву розправу аустро-угорських жандармів над жителями села 15 січня 1906 року під час виборів сільського старости.

Значна частина музейної експозиції була присвячена Юрію Пітрі. Тут експонувалися Укази Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння йому високих звань, документи, численні фотографії невтомного трударя. На видному був місці скульптурний портрет Ю.Пітри, виконаний відомим скульптором краю М.Белені. Експонати розповідали також про односільчан бригадира доярок Героя Соцпраці М.Симканич, про орденосців села О.Симканинець, І.Велегана, М.Балажі.

… До святкування 100-річчя із дня народження Ю.Пітри залишається вже не так і багато часу – всього 2,5 місяця. Тому слід вже тепер подбати про те, щоб відсвяткувати ювілей на високому рівні. А за прикладом далеко йти не треба. У районі вже є музеї відомим українським письменникам Федору Потушняку в Осої, Юрію Мейгешу у В.Раківці, районний історико-краєзнавчий музей у м.Іршава. Треба лише чимскоріше взятися за справу.

Василь Шкіря.

Ваш отзыв

Ваш коментар