Версія для друку Версія для друку

ТРАДИЦІЇ У КОЖНОГО СВОЇ

Новий рік! Одне з найочікуваніших і найулюбленіших свят не тільки малечі, а й дорослих.  Це період подарунків, феєрверків, запах хвої та мандаринів, дотримання звичаїв та гучного гуляння.

З наближенням новорічних свят всі думки мої поринають у дитинство. Пам’ятаю, як пишу Діду Морозу листа, як даю його мамі, щоб обов’язково передала казковому дідусю. Потім займаюся дизайном – разом з татом оздоблюю нашу красуню-ялинку. Чомусь це я любила найбільше. Далі допомагаю мамі, разом з нею готую святкову вечерю, після чого накриваємо стіл. На ньому в нас обов’язково, в принципі як і всіх інших, повинен бути традиційний салат  «Олів’є» та запашні мандаринки. Тато включає телевізор, і ми всі дружньо слухаємо промову Президента, далі звучить дзвін маминого кришталю.

Кожен його святкує по-різному, адже традиції різняться залежно від країни, краю, національності та й взагалі, у кожної родини вони свої. Багато хто святкує його вдома, в колі родини, а ось бразильці рівно опівночі у цю святкову ніч збираються на узбережжі океану, щоб вшанувати богиню моря, даруючи їй прикраси, коштовності, солодощі, сувеніри, які вони відправляють в океан.

Іспанці відправляються на центральні площі своїх міст їсти плоди винограду. Під бій годинника вони намагаються з’їсти дванадцять ягідок відповідно до місяців року.

Голосним криком проводжають Старий рік в Італії. До речі, якщо ви хочете зустріти рік приходящий саме в цій країні, будьте обережними і не підходьте до вікон, адже коли проб’є дванадцята, італійці викидають всі непотрібні речі.

Стерегтися потрібно і на Кубі, адже місцеві жителі можуть привітати Вас, обливши водою в знак, що наступає новий чистіший та світліший рік.

Жителі Судану бажають один одному знайти символ Нового року – недозрілий, зелений горіх, який є символом щастя й удачі.

Велике поліно є знаком благополуччя та добробуту для французів. Замість Діда Мороза у Франції є Пер Ноель, який, як і наш Миколай, наповнює дитяче взуття подарунками. Новорічний стіл у них не може обійтися без смаженої індички та моркви з медом. У південних селищах існує такий звичай: перша з господинь, набравши з колодязя воду, залишає там булочку, друга – забирає її, та на місце булочки ставить свою. Так і обмінюються господині хлібом – символом добробуту та благополуччя.

Для британців є вже звичаєм надсилати привітальні листівки, а хто їх отримує – вивішує їх на камінах. Традиційно для них вже стало підвішувати над дверима гілку омели, а пара, яка проходить під нею, обов’язково повинна поцілуватися.

У бельгійців замість одного Діда Мороза чи Санти Клауса існують два персонажі: Святий Миколай з подарунками для слухняних дітлахів та Пер Фуеттар для пустунів.

Сто вісімдесят разів замість звичних нам дванадцять звучать в Японії. Кожен удар вибиває людські хиби такі як: жадібність, заздрість, легковажність тощо.

У Шотландії, коли стрілки годинника наближаються до 12-ї,  господар будинку відчиняє двері і тримає їх відчиненими до останнього удару: у такий спосіб він випускає старий рік і впускає новий. Новорічним подарунком для них є шматочки вугілля, які приносять гості й кидають у сімейний камін. Цим вони бажають господарям, щоб вогнище у їхньому каміні палало якнайдовше.

Цікаво святкують Новий рік в сусідній Угорщині. Юнаки приходять до будинків незаміжніх дівчат і влаштовують там вистави, а дівчата навпаки – біля домівок женихів.

Сусіди Словаччина та Чехія мають теж приємні звичаї – обмінюватися подарунками. До речі, якщо вони не сподобалися, то їх можна буде повернути в магазини.

Що ж до України, то святкування Нового року було пов’язане з настанням польових робіт, тобто весною. Наприкінці XVст. почали відзначати з 1 вересня. Сучасний Новий рік 1 січня почали святкувати, коли Петро І видав відповідний указ. У ньому йшлося про те, що всі будинки повинні бути прикрашеними ялинковими гілками. Перед цим символом новорічних свят для наших предків був дідух, якого виготовляли з першого зажинкового снопа. Дідух символізував спільного предка.

Для Юрія Завадяка, жителя с.Довге Новий рік є вже традицією, адже відзначатиме його вже 86 рік. Раніше, – каже Юрій Юрійович, – було дуже весело, коли посвяткували добре вдома, то відправлялися віншувати до сусідів. Приходили з гостинцями: з яблуками чи горіхами, довго в хаті не затримувалися, адже поспішали до іншої домівки. Так до самого ранку й ходили. Коли керувати країною стала Радянська влада, то вона заборонила святкувати Різдво, та молоді й запальні хлопці не засмучувалися, забивши вікна, щоб не видно світла, збиралися і колядували. Тепер святкує Юрій Завадяк разом з дружиною в теплій та домашній обстановці.

Закарпатський письменник з с.Приборжавське Іван Шмулига згадує, які колись були чудові зими, коли випадав великий та пухнастий сніг. «Ми з друзями запрягали в сани коника, прикрашали його різнокольоровими китицями і під голосний дзвін їздили по селу щедрувати. Тепер, на жаль, такого вже не має» – згадує Іван Йосипович.

Найбільш цікавим та незабутнім Новим Роком для іршавчанки Євгенії Шутки стало святкування у лісі. Дівчина полюбляє активний відпочинок, тому люта погода не завадила їй весело провести час. Разом з друзями, розпалили багаття, приготували смачний бограч та, щоб зігрітися, замість шампанського пили гаряче вино. Згадує Євгенія про цікаві конкурси, стрибки через багаття та співи до самого ранку.

Цікаво зустріти рік коня сподівається Андрій Прокоп з с.Лисичова. Хлопець розповідає, що новорічне диво якось перестало для нього існувати, адже вже багато років історія повторюється: він з товаришами відзначає за святковою вечерею, потім відправляється в центр села, щоб відзначити ще раз біля ялинки та подивитися на феєрверки. Цей рік Андрій хоче відсвяткувати активно, на гірськолижному курорті разом з своєю коханою дівчиною.

Наталія Лутак з с.Брід зізнається, що раніше рідко святкувала у сімейному колі, а частіше з друзями в ресторані чи в нічному клубі. Та тепер, вийшовши заміж та народивши синочка, святкуватиме у родинному колі, разом з любимими чоловіками. І говорить, що це буде найкращим Новим роком у її житті.

Прихід Нового року з нетерпінням чекає й жителька с.К.Мартинки Ярослава Лендєл. Головне, – каже Ярослава, – зустрічати його з усмішкою на обличчі, добрим словом та щирим побажанням. Новорічні свята вона святкує в дружньому колі своєї сім’ї за святковим столом, з смачно приготованими стравами, душевними розмовами  та спогадами про цікаві та кумедні події минулого року.

Мирослава Зілинець з В.Раківця Новий рік асоціює з сімейним святом, де за великим столом збирається вся родина. «Ми разом ліпимо пельмені, і обов’язково в один із них кладемо мелений перець, бо, як кажуть, той, кому потрапить такий пельмень «з сюрпризом», матиме багато щастя у новому році. Бабуся запікає качку до столу, готуємо «Олів’є», і звичайно, дивимося телевізор. І хоч ніхто з нас вже не вірить у Діда Мороза, даруємо один одному подарунки, кладучи їх під ялинку. Мені подобається те, що ми кожного року не просто дотримуємося сімейних традицій, але і отримуємо від цього велике задоволення» – розповідає Мирослава.

З гучним гулянням святкує новорічні свята Іван Савко з М.Раківця. З друзями вони святкують, придумують різні розіграші та гуляють так, щоб було про що згадати через декілька років. Його Новий рік мало чим відрізняється від інших. З найбільшим захватом він розповідає про коляди напередодні Різдва, про вертеп «Козу», як називають її місцеві жителі.  До цього колективу він мріяв потрапити ще з маленьких літ та чекав, поки йому виповниться 15 років, щоб як і старші хлопці, бути учасником цього вертепу. Тепер він виріс і разом з друзями ходить колядувати до незаміжніх дівчат.

Новий рік – це не тільки гучне гуляння,  а й певний рубіж, який дає змогу зі свого життя викреслити все непотрібне, образи, докори, сумління та залишити тільки потрібне, яке викликає приємні спогади. Це період, щоб вирішити зробити те, чого давно хотілося та не вистачало часу чи зусиль.

Вікторія Гудебняк.

Ваш отзыв

Ваш коментар