- Нове життя - https://nz-ir.com -

«ПЕРЕРВАНИЙ ПОЛІТ»

Така однойменна назва книжки поезії та прози молодого закарпатського письменника В’ячеслава Рошка із с.Драгово Хустського району. Із Іршавщиною його поєднувало те, що він цікавився історією дерев’яних храмів Дешковиці, Івашковиці і Локтя, історико-краєзнавчим музеєм в м.Іршава, літературними творами Ф.Потушняка в с.Осої, Юрія Мейгеша у В.Раківці, писав про всесвітньо-відомого силача Івана Фірцака (Кротона) з  Білок, досліджував замки в Броньці і Довгому, захоплювався поезією лауреата Шевченківської премії Дмитра Креміня із с.Суха.

Будучи студентом Дрогобицького педагогічного університету, пробував себе в ролі журналіста. Із-поміж інших колег по перу його вирізняло те, що він завжди був в центрі подій, вмів спілкуватися з людьми, щоб донести настрій та цікавий випадок до читача. Друкувався як в місцевій районній газеті, так і в обласній «Новини Закарпаття». Але найбільшою вершиною для нього була київська газета «Молодь України», яка друкувала його інтерв’ю, а паралельно майже кожного номера виходять публікації в еколого-освітньому часописі «Синій вир» на проблемні екологічні теми. Саме там він почував себе, як риба у воді, адже кому, як не йому, про природу знати найбільше? За активне дописування та відмінні статті Вячеслав Рошко був громадським кореспондентом цього видання, отримавши пам’ятну відзнаку від дирекції науково-природного парку «Синевир» за активну участь у висвітленні природоохоронної тематики. Цікавився він національним природним парком «Зачарований край», буваючи на Іршавщині, заходив і в редакцію газети «Нове життя».

Після закінчення навчання в університеті В. Рошко одружується та переїжджає жити до Києва, але не забуває взяти із собою одне із цінних надбань студентського життя – дружбу та побратимство по друку з Юрієм Бабічиним, закарпатським письменником та журналістом, який залишився працювати на Закарпатті, але сучасні засоби зв’язку підтримували дружбу й співпрацю у вирі життя, а ще поїздка на Синевир кожного літа зміцнювали дружбу.

Переднє слово до книжки «Перерваний політ» написав доктор мистецтвознавства України Іван Хланта. «Він був щирим і відвертим, йдеться у передмові. – умів дружити і любити. Він любив життя. Такі життєлюби, напевне, народжуються раз на століття, і так стає боляче, коли вони йдуть від нас молодими… В’ячеслава Рошка знало чимале коло інтернет-користувачів і журналістів. Його усі любили, поважали. Він був журналістом, який ніс людям добрі ідеї, прагнув переважити світ у сторону добра. Він був патріотом, бо мало хто любить свою Україну, як її любив він».

Напевне, читачі вже запримітили, що про В’ячеслава Рошка йдеться у минулому часі. Так, 6 червня 2011 р., у свій професійний День журналіста, він навічно покинув нас, пішов у потойбічний світ… Через три тижні йому мало виповнитися 27. Він мріяв про книжку власної прози, яку так і не встиг презентувати читачам.

Колеги журналісти, письменники називали В’ячеслава «Білим Ангелом». Він мав таке звання за добре серце, щиру любов до людей і до всього; він старався допомогти тим, хто до нього звертався, і йому це вдавалося.

Василь Шкіря