Ще одна дивовижна історія трапилась в озері, де жив Карасик. Адже там плавало багато рибок, і тому частенько чоловіки приходили ловити рибу. Одного разу трапилось лихо: на гачок спіймався маленький Коропчик:
– Допоможіть! Рибки, до-по-мо-жіть!
На клич, як завжди, відгукнувся Карасик, який час плавав по озеру, щоб знати про все, що коїться на його дні.
– Ой, Коропчику, яке лишенько! Як це так, ти спіймався – питався Карасик.
А то ти не знаєш? Так, як і усі рибки. Плавав голодний, аж бачу: на поверхні хлібчик плаває, ну ось так і підмани мене рибалки, — плакався Коропчик.
А я завжди кажу, що треба самим їжу здобувати. Хіба ми не можемо своїми силами все робити? А так щодня ризикуємо, і багато хто гине, – говорив Карасик і обережно підсаджував Коропчика, щоб той звільнився із гачка.
Нарешті рибка вивільнилась, Коропчик подякував Карасику і разом попливли додому розповісти про рибалок. Після почутого старий Сом зібрав всіх підводних мешканців, щоб вирішити, як бути, інакше чоловіки виловлять всю рибу.
Треба тікати, швиденько пливти в іншу річку, — запропонувала Щука.
Так, тому що ми їсти хочемо, а їжі не вистачає. Рибалки підкормлюють і заманюють нас на гачок, – підтримав Окунь
Що ви кажете? Куди тікати? І покинути наші домівки? – обурився Карасик.
А ти що пропонуєш, якщо не хочеш тікати? – запитав Сом.
Давайте самі будемо вирощувати харчі, будемо самі садити водорості, а з крихіток, які плавають на поверхні води, – пекти хліб.
– Дивна ідея, але варто спробувати, – підтримав рибку Сом та інші риби.
Всі охоче допомагали Карасику будувати пекарню. І вже незабаром половина озерних мешканців пекла хлібчик із крихіток, а інші — вирощували водорості. Карасик же відкрив кафе, де готував їжу та інших навчав. Кожного дня там збиралося багато голодних рибок, і всі раділи, що більше з них ніхто не гине.
Так через деякий час рибалки перестали приходити на озеро, тому що рибки були ситі і більше не попадалися на гачок, а Карасику всі були вдячні за його винахідливість.
Оксана ФУЛИТКА,
м. Іршава.