Письменник Василь Фенич із Ільниці рано пішов із життя. Тодішня система безжалісно понівечила його долю. Як і десятки тисяч простих закарпатців, він був позбавлений радощів дитинства. Злидні не полишали рідну батьківську хату. Свого часу він з болем у серці згадував, що мати вигодовувала його із жебрацької тайстри. Хлопець наймитував, працював опалювачем, дроворубом, вантажником, шляховиком. Кілька місяців йому довелося сидіти навіть у тюрьмі. Напевно, це й підірвало його і так слабке здоров’я − сьомого травня 1949 року виснаженого непідкупними хворобами Василя Фенича не стало. Йому було всього 35 літ.
Із тих пір промайнуло 64 роки. Готуючись до 100-річчя із дня народження В. Фенича, яке буде відзначатися наступного року, члени оргкомітету по відзначенню ювілею письменника: депутат районної ради Василь Павлище, краєзнавець Андрій Світлинець, художник Василь Ловска та автор цих рядків днями вирішили відвідати могилу письменника, яка знаходиться в Мукачеві. Де вона насправді, достеменно не знав ніхто. Допоміг нам навести координати уродженець с. Імстичова, відповідальний працівник Мукачівської міськради Василь Зейкан. Могила дуже в занедбаному стані. На цьому місці виріс розлогий дуб. Кажуть, його могли посадити батько, який працював лісником, або брат, який теж тут трудився в лісовому господарстві. Напевне, в цьому є елемент містики. Це дало можливість зберегти місце спочинку письменника, бо довкола на місці старих поховань з’явилися нові.
− На могилі Василя Фенича треба встановити пам’ятник, який би нагадував молодому поколінню про талановитого закарпатського письменника, − каже Андрій Світлинець. −Він цілком заслужив на це. Його твори є цікавою літературною сторінкою не лише Закарпаття, а й України. Вони сповна відображають процес розвитку соціальної і національної свідомості трудящих рідного краю.
Ось що писав про В. Фенича відомий український письменник Володимир Панч у передмові до його книжки “Мужність”: “До нового життя прагнув і Василь Фенич. Він на собі зазнав доста і голоду, і холоду, і хвороб. Вони і вкоротили йому життя… Коли він ще тільки розправляв крила, ріс і вширину, і вглибину. Це викликає у нас великий жаль, бо українська література втратила в його особі талановитого письменника. З глибокими емоціями і тонким розумом”.
Початок творчого шляху В. Фенича припадає на середину 30-х років минулого століття. У журналах “Не гир” ( виходив чеською мовою у Празі), “Голос молоді” та інших місцевих виданнях виступає із оповіданнями, нарисами та етюдами то під власним прізвищем, то під різними псевдонімами. Після визволення краю його оповідання та нариси друкуються в обласній та республіканській пресі. Спадщина В. Фенича складається із кількох десятків новел, ряду нарисів і низки ліричних творів.
Відрадно, що за ініціативи голови райдержадміністрації Василя Ковбаска недавно створено оргкомітет по відзначенню 100-річчя із дня народження Василя Фенича. Уже на першому його засіданні вирішено встановити в Ільниці на місцевій школі меморіальну дошку, видати буклет і книжку неопублікованих творів, відкрити музей, а в Іршаві провести науково-практичну конференцію, присвячену ювілею В. Фенича.
Василь ШКІРЯ.