Моєму доброму сусідові Антону Петровичу Ляху виповнюється ювілей не “круглий”, бо закінчується на п’ятірку, але все одно є привід для того, щоб розповісти про нього на сторінках моєї рідної районки.
За фахом Антон Петрович – вчитель фізики. Цей предмет він і викладає в рідному Імстичові. Викладає грунтовно, цікаво, тому учні люблять і сам предмет, і вчителя. Його вихованці показують хороші знання на олімпіадах. Мушу сказати й таке − у своїх двох синів − Петра та Івана він був репетитором, готував їх до ЗНО. Вони обидва отримали дуже високі бали, а молодший, Іван, два роки тому досяг майже абсолютного результату, здобувши 198 балів із 200 можливих. Для учня сільської школи з глибинки це дуже велике досягнення. Обидва сини сумлінного вчителя легко стали студентами і вчаться на держзамовленні.
Сім’я Ляхів у Імстичові − унікальна. Її родоначальник, дід мого сусіда і теж Антон Петрович, був першим сільським головою Імстичова, а бабуся Олена Дмитрівна − делегатом Всезакарпатського з’їзду в Хусті 21 січня 1919 року, де було прийнято рішення про возз’єднання Закарпаття із Україною. Вони були прогресивними людьми і всім своїм дітям − чотирьом синам і двом донькам, дали добротну освіту ще в дорадянські часи. Старший син Михайло, після закінчення вчительської семінарії емігрував у Радяський Союз, вступив до Чехословацького корпусу і в чині подпоручика дійшов до Праги. Там і залишився, дослужився до полковника. Трагічно склалася доля Семена, учня Хустської гімназії, бійця Карпатської Січі. Він уникнув полону й розправи на полі бою, але його видав провокатор. Після жорстоких катувань дев’ятнадцятирічний юнак через пару місяців помер удома. Двоє тіток мого героя − Марія (Тромбола) та Ганна (Шеверя) були вчительками, а батько Петро та стрий Олександр − директорами шкіл у Лукові та Довгому.
Захопившись родоводом Ляхів, десь загубився наш головний герой − вчитель фізики Антон Петрович. Живе він нині як кажуть, на старовині, має точно такі ініціали, як були в його діда. До речі, й дружина носить ім’я Олена. Таке точно, як було у бабусі. Вона теж учителька.
Мій сусід має високий авторитет у селі, серед батьків та учнів і, звичайно, у вчительському колективі. Його внесено до резерву кадрів на посаду директора школи.
Михайло ЦІЦАК,
Імстичово- Левош.
