Версія для друку Версія для друку

У РОЗСВАРЕНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ЩАСТЯ НЕ ПОБУДУЄШ…

Це інтерв’ю із заступником голови Іршавської РДА Миколою Івановичем Сочкою ми записали в Ужгороді, коли зустрілися на традиційному фестивалі «Євро-Тур 2013» за мить до його ювілейної дати – 60- річчя з дня народження, яке він святкує сьогодні.
– Які конкретні справи зробили депутати-народники Іршавщини, зокрема фракції Народної Партії, яку ви очолюєте в райраді?
– Фракцію народників у районній раді, крім мене, представляють ще Василь Іванович Ледней – директор державного підприємства «Довжанське лісомисливське господарство», Іван Михайлович Піняшко– директор Національного природного парку «Зачарований край», Іван Васильович Бізіля- начальник управління пенсійного фонду в Іршавському районі, Василь Васильович Павлище – голова громадської організації УТМР.
Якщо врахувати, що всі мої колеги депутати-мажоритарники перемогу свою здобували в населених пунктах з чисельністю жителів 8-10 тисяч (м.Іршава, с.Ільниця, с.Довге) – то стане зрозумілим їх особистий авторитет і авторитет Народної Партії. Нами багато зроблено добрих і корисних справ. Всі вони спрямовані в першу чергу на розвиток і покращення життя людей нашого району. Маємо конкретні справи по с.Ільниці – це створення комунальної служби по водопостачанню, благоустрій вулиць Першотравневої і Борканюка. Вирішено питання по створенню метеорологічної лабораторії в урочищі «Багно» на території Національного природного парку. За ініціативи І.М.Піняшка побудовано каплицю та відремонтовано ділянку дороги до кладовища в с.Негрово, а також зведено пам’ятник односельчанам, які загинули у Великій Вітчизняній війні. Надається допомога і беруть особисту участь депутати-народники у проведенні спортивно-масових і культурних заходів.
– Яка участь депутатів-народників у масових заходах?
– Кожен рік ми проводимо районний фестиваль ковальського мистецтва та народних промислів «Гамора». Два роки поспіль я очолюю оргкомітет. Сюди входить і В.Ледней. За ініціативи В.Павлищі щороку в День Перемоги організовуються свята із спортивної риболовлі для інвалідів, дітей сиріт та людей з обмеженими фізичними можливостями. На базі УТМР вже двічі проведено районний конкурс косарів, хресними батьками якого є також депутати-народники. І.Піняшко – голова районної федерації з волейболу – активний організатор волейбольних змагань та проведення пам’ятних турнірів з волейболу за участі районних, обласних команд. Крім депутатів-народників ми маємо багато впливових і авторитетних людей в районі, які також нашими колегами одно партійцями. Це Петро Горзов – начальник Управління Держказначейства в Іршавському районі, Любомир Рендзей – начальник Укртелекому району, Юрій Брунцвік – директор спільного українсько-чеського підприємства. Список цей можна продовжити.
– Як ваші депутати співпрацюють з владною партією у вирішенні соціальних проблем в районі?
– Уже на першій сесії районної ради VІ–го скликання я виступив із зверненням щодо співпраці з іншими політичними силами. Закликав працювати виключно в правовому полі і основним критерієм при прийнятті рішень ставити інтереси району та його жителів незалежно від партійної приналежності депутатів. Така ініціатива була підтримана більшістю і вже майже три роки у нас не виникає спорів, усе вирішується в дискусіях на засіданні депутатських комісій і прийняті на них рішення затверджуються на сесіях. Плідно і злагоджено працює і президія районної ради, до складу якої входять і два депутати-народники Василь Павлище, як голова комісії, та я, як голова фракції. Для вирішення проблем в районі, в тому числі і соціальних, оперативного їх розв’язання наша фракція тісно співпрацює з владною партією, яку очолює голова районної ради Станіслав Сухан. Він хороший менеджер, вміло згуртував депутатів для досягнення мети і інтересів району. Є робота, є результати і, як наслідок, недавно в Ужгороді він отримав Почесну Грамоту Верховної Ради з рук її Голови – Володимира Рибака. Більше того, за рішенням нашої фракції для більш оперативного реагування та виконання рішень Президента, Уряду, Верховної Ради ми підписали угоду про співпрацю з фракцією владної партії в районній раді.
– За що отримали посаду заступника голови райдержадміністрації?
– Можна і так сказати, нічого в тому не бачу протиприродного. Працювати потрібно всюди, ми й так втратили багато часу. Потрібно вибиратись із цієї кризи і будувати заможне життя в нас у своїй країні. І починати потрібно з себе.
– Над чим працює район і яка, зокрема ваша ділянка роботи?
– Це досить широке коло питань. Я працюю в новій команді, яку очолює досвідчений і неординарний голова РДА Василь Ковбаско. Спільно з райрадою, депутатським корпусом шукаємо шляхи розвитку району через економічні та соціальні сфери. Змінюємо ставлення до інвесторів, яких з певних причин досить важко залучити на український ринок. Маємо позитивні зрушення в цьому напрямку. Мій напрямок роботи – це соціальна та гуманітарна сфери. Медицина, культура, освіта, центри соціальних служб, служби дітей – всі ці галузі зі своїми штатами, бюджетом, частим реформуванням потребують постійної уваги, та допомоги зі сторони влади.
Проблем у кожній сфері дуже багато, які поступово намагаємось вирішувати. Перш за все свої зусилля направляємо на покращення добробуту жителів району, проведення реконструкції соціальних об’єктів, активізації інвестиційної діяльності, розвитку туризму, підтримки малого і середнього бізнесу, підвищенню рівня самодостатності громад.
– Де ви трудилися до цього часу? Кого знали з видатних спортсменів, про зустрічі з якими ви плануєте написати книгу?
– Ви і це знаєте? У двох словах тут не скажеш. Я би поділив свої 60 на три частини. Від народження до 20-ти, з 20 до 40 і – до теперішнього часу. Найбільш насиченим був відрізок, як Ви зрозуміли, середина моєї трудової діяльності. Вона втілила в себе і службу в Збройних Силах СРСР, яким я віддав 15 років, і навчання в Києві, і робота в спортивній редакції Держтелерадіо СРСР, в оргкомітеті «Олімпіада-80» в Москві. Це були цікаві роки, роки знайомства з видатними людьми – артистами і коментаторами: Миколою Озеровим, Коте Махарадзе, Володимиром Маслаченком і Яном Спарре, олімпійськими чемпіонами Олександром Іваницьким і Сергієм Бубкою, історичними особами – Юрієм Левітаном і Ольгою Висоцькою. З хвилюванням згадую про зустріч з Аркадієм Райкіним і Володимиром Висоцьким, з якими познайомився у Будапешті. Тут же зустрів і легенду світового футболу Йохана Круїфа із Голландії. Потім були зустрічі з Валерієм Леонтьєвим, Геннадієм Хазановим, Лаймою Вайкуле і Іллею Резніком у Празі. Чехословацький космонавт Володимир Ремек допомагав мені в придбанні автомобіля. З нинішнім віце-прем’єром Словаччини, міністром закордонних справ Мірославом Лайчаком ми познайомились на Дуклінському перевалі біля вишки Людвіга Свободи. Там тепер музей Великої Вітчизняної війни. Багато було приємних і цікавих моментів у моєму житті. Ніколи не міг представити собі, що буду сидіти поруч на партконференції з такими політичними оглядачами як Дунаєв, Каверзнєв, Бовін, Калягин, Сейфуль-Мулюков. Дійсно є про що згадати і хочеться написати про ці спогади, правда, все часу не вистачає.
– Що хотіли б побажати своїм землякам?
– Того, що й собі. Миру, спокою і злагоди. Звичайно, при доброму здоров’ї. Щоб було порозуміння між людьми. Дуже не люблю конфлікти, підвищення тону в розмові – це ознака слабкості. У розсвареному суспільстві щастя не побудуєш.

Ніколь КАРАНДЮК,
м Ужгород.

Ваш отзыв

Ваш коментар