Версія для друку Версія для друку

ЛАСТІВКА ГНІЗДЕЧКО ЗВИЛА…В ХАТІ

Вулиця Дружби є чи не найкоротшою і найкращою в центрі села. По обидва боки побудовані добротні оселі з сучасними огорожами. Починається з вулиці Центральної і ніби опирається у ворота церкви. Вона завжди багатолюдна і ув’язана з Молодіжною, Партизанською, верхніми частинами вулиць Миру та Гірська. А в святкові дні та неділю нею люди йдуть до церкви майже з усього села. І ось на цій вулиці в добротному будинку з казковою огорожею проживає вчителька біології Брідської ЗОШ І-ІІІ ступенів Ганна Андріївна Лендєл з сім’єю.
А двір у ветерана праці не двір, а справжня оранжерея. При вході по боках бетонної доріжки різноманітні квіти. Яких лише видів тут немає. А в саду, серед великої кількості дерев, кущів і квітів, є красива альтанка. Поруч із нею знаходиться ставочок з фонтаном. Тут і сучасна гойдалка для внуків. І всюди квіти. І ось в цій бесідці за чашкою кави ведемо розмову.
Ганна Андріївна згадала, що коли закінчувала біологічний факультет Ужгородського державного університету, то писала дипломну роботу про ластівок. І розповіла про цікавий випадок із їхнього життя:
– В наших батьків нас було троє дівчат. Всі ми дуже любили природу. А любов до неї нам прищепили батьки. Особливо батько, який був головою низового колективу сільського товариства мисливців та рибалок і великим природолюбом. На нашому подвір’ї яких тільки не було квітів. Ми з мамою їх вирощували, доглядали, дивилися як вони ростуть, розквітають і дарують нам радість. Складалося враження, що квіти нас очікують і ніби вітаються з нами. Скажіть на милість, як можна не любити такий витвір природи. Ми також тримали свійську худобу. До якої проявляли велику турботу, доглядали. Батько часто наголошував, що ми живемо серед природи і користуємося її благами.
Коли закінчили середню школу, то я і сестра Єлизавета поступили вчитися на біологічний факультет УжДУ. Під час підготовки до дипломної роботи(мій керівник Юлій Іванович Крочко запропонував мені написати про ластівок. Ластівка, як ми знаємо живиться комахами, мухами. Ніякої шкоди людині вона не приносить. Вбити ластівку великий гріх. Недавно був такий випадок в одному із сіл району-під стріхою парадного будинку ластівка зліпила гніздо. Це не сподобалось хазяїнам! Вони тичкою розбили гніздо, але не повністю. Тоді господар драбиною поліз і очистив стіну від глини. Після чого несподівано впав із драбини і травмував собі ногу. Лікувався більше року. Більшість людей знають, що ластівок не можна кривдити, їх треба оберігати.
Для детальних знань про ластівок, я спостерігала за гніздом коли в ньому виростали малята. Пара приносила їсти в дзьобі малятам комах до триста разів на годину. Можна собі уявити, скільки лише одна ластівчина сім’я знищує комах за один день.
Під час написання дипломної роботи, я згадала один цікавий випадок, який також розповів мені батько із свого життя. В будинку, де він народився, в кімнаті по середині стелі була вставлена балка, яка її утримувала. Як завжди у весняно-літній період вікна були відкриті. Нікого цілий день майже не було вдома. Одного разу коли всі повернулися із поля додому, побачили на балці (геренді) гніздо з ластівками. 3вичайно, всі були здивовані, але не стали перешкоджати життю ластівок. Навпаки, вікна на оселі ніколи в день не зачиняли, для того щоб не перешкоджати вільно залітати ластівкам з двору до свого гнізда. Там вони незабаром висиділи малят. Та згодом хата була знесена і на її місці побудована нова. І малята, які потім підросли, створили нові пари і переселилися у хлів. Гніздяться там ластівки і понині , створюючи все нові і нові пари. Ось таку цікаву історію про ластівок розповіла біолог, великий природолюб Ганна Андріївна Лендєл.
По материнських стопах пішла її дочка Наталія Іванівна, яка закінчила біологічний факультет Ужгородського Національного університету. Керівником її дипломної роботи був той же викладач, що і в її матері. Викладає біологію Наталія Іванівна в тій же школі, що й Ганна Андріївна. Користується так само, як її мама великим авторитетом й успіхами в своїх учнів і колег.
Михайло ЛОМАГА,
с. Брід.

Ваш отзыв

Ваш коментар