- Нове життя - https://nz-ir.com -

ПІДНЯТИ СЕЛО ЗА РАХУНОК ТУРИЗМУ планують українські парламентарі

У науково-експертному управлінні українського парламенту знаходяться два проекти законів України, що стосуються  сільського туризму. Їх прийняття Верховною Радою може стати потужним каталізатором у розвитку цього виду діяльності на селі. Чим зумовлена поява даних законопроектів і яка їх перспектива? Із цими та іншими запитаннями ми звернулися до одного з  авторів законопроектів,  народного депутата України, голови парламентського  підкомітету з питань курортів, рекреації і туризму Івана Бушка.

-Насамперед, хотів би зазначити, що поняття «сільський туризм» має древнє коріння. Ще в дохристиянські часи у Римській імперії серед заможних родин зародилася мода на поїздки з Риму на відпочинок у сільську місцевість.  У новітню добу масовості відпочинок на селі набув  з XIX століття.  А вже з другої половини XX ст. в урбанізованих країнах Заходу  сільський зелений туризм перетворився на один з основних засобів «порятунку» європейців від стресового впливу  промислових міст. На даний час  Європа дуже просунулася в цій сфері. Заняття сільським туризмом заохочується на національному рівні. А туристичні поїздки в сільську місцевість займають друге місце після поїздок на море. За різними даними, нині сільський туризм у Європі приносить біля 10% від загального доходу туристичної індустрії. Прибуток  із  цього специфічного відпочинку у деяких країнах можна порівняти з доходом від сільського господарства.

-«Деякі країни» – це, звичайно, не Україна, хоч вона і вважається аграрною державою.

– На жаль, так. В українському селі на сьогоднішній день накопичилося надто багато проблем. Після розпаду колгоспів у спадок нам залишилися не лише бездоріжжя і зруйнована соціальна інфраструктура,  але й масове безробіття та заробітчанська міграція. За останні двадцять років Україна втратила більше 300 сіл, їхні назви просто зникли з географічних карт. А в селах, що залишилися, переважає населення пенсійного чи передпенсійного віку.  Не дивно, що більш як у 8 тисячах таких сіл, згідно офіційної статистики, за останні кілька років не народилася жодна дитина. Такі поселення просто приречені на зникнення, а це призводить до втрати сільських традицій, які є колискою національної культури. До того ж щонайменше половина мешканців сільської місцевості перебуває за межею бідності.  Все це  змушує селян шукати інші сфери діяльності, які забезпечували б їм хоча б прожитковий мінімум. На думку багатьох фахівців, саме  сільський зелений туризм,  його розвиток,  міг би зупинити таку сумну тенденцію в українських селах.

Не секрет, що в Україні вже зараз є ряд регіонів, де за останнє десятиріччя з’явилося чимало садиб, господарі яких приймають туристів і надають їм послуги з відпочинку. Мешканці великих промислових міст, особливо зі сходу, центральної частини України, охоче зупиняються на тиждень-два в гірських селах Карпат, де можна не тільки милуватися неповторними краєвидами, але й пити джерельну воду, смакувати домашні страви гуцульської кухні, проводити вечори за ватрою, ловити рибу в гірських потічках та знайомитися з побутом і традиціями місцевих жителів, брати участь у різноманітних етнофестивалях тощо.

Непогані напрацювання в цій сфері мають не лише прикарпатські області, але й Тернопілля, Крим. Проте недостатня державна підтримка цього перспективного різновиду діяльності, численні правові прогалини призводять до суперечностей, непорозумінь господарів садиб з органами держави і місцевого самоврядування і загалом  гальмують його розвиток, а отже призводять до зменшення рівня доходів членів особистих селянських господарств і  до посилення соціальних проблем на селі.

– То що, аби усунути всі ці перепони, треба приймати новий закон про сільський туризм?

– Не обов’язково. Наразі  у статті 6 Закону України «Про туризм» передбачено, що розвиток екологічного (зеленого) та сільського туризму є пріоритетним напрямом державної політики у сфері туризму. Іншим законом «Про зайнятість населення» розвиток сільського туризму визначено як засіб реалізації державної політики зайнятості. Є ще відповідна постанова Кабінету міністрів та наказ міністерства аграрної політики «Про затвердження Плану заходів Мінагрополітики України  щодо розвитку сільського зеленого туризму на період до 2015 року».

Як бачимо, певні законодавчі акти наявні, та вони не містять чітких визначень і не знімають цілого ряду питань у сфері заняття сільським туризмом. Проте створювати новий окремий закон – це був би надто довгий і складний шлях. Простіше і більше ефективно, на мою думку, а також думку інших авторів законопроектів, внести  необхідні зміни до Закону України «Про особисте селянське господарство» та до Податкового кодексу.

– Що збираєтесь міняти чи вносити нове у цих двох законах?

– Новою редакцією закону «Про особисте селянське господарство» передбачається, що сертифікація та підтвердження відповідності особистого селянського господарства державним стандартам, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму, здійснюється добровільно. Іншими словами, господар садиби сам вирішує сертифікувати чи ні свою діяльність з надання послуг туризму. Це – його право, але не обов’язок. Хоча, на мій погляд, самі господарі садиб мають бути зацікавлені в тому, аби отримати офіційні документи, які засвідчуватимуть якість надаваних послуг і сприятимуть ефективності співпраці власників садиб сільського туризму з туристичними фірмами. Новинкою в законопроекті, зокрема в ст.7, є право членів особистого селянського господарства надавати послуги у сфері сільського зеленого туризму, а саме послуги за плату або безоплатно з розміщення (проживання) та харчування, організації подій, пов’язаних із використанням майна особистого селянського господарства, місцевими звичаями і традиціями гостинності.

Одна, але дуже важлива в цьому плані зміна передбачена законопроектом у Податковому кодексі. Йдеться про те, що доходи від надання послуг з розміщення (проживання) і харчування у сфері сільського зеленого туризму не оподатковуються, якщо їх сума сукупно за рік не перевищує 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Це хороший стимул для розвитку сільського туризму. Та слід передбачити ще й правовий механізм, який би убезпечив використання цієї норми сформованими рекреаційними підприємствами й комплексами, які проводять свою діяльність у сільській місцевості.

– Зрозуміло. І коли внесені Вами законопроекти щодо розвитку сільського туризму потраплять до сесійної зали та на які наслідки їх прийняття сподіваєтесь?

– Винесення на сесію Верховної Ради згаданих проектів законів планується після завершення  процедури їх розгляду у комітетах. Сподіваюся, що це станеться невдовзі. Адже на ці закони давно чекають десятки тисяч селянських родин, які вже займаються або ж готові займатися сільським туризмом і цим сприяти зайнятості населення, покращенню його добробуту і  розвитку туристичної інфраструктури та загалом комплексному розвитку наших сіл.

Прес-служба народного депутата Івана Бушка.