- Нове життя - https://nz-ir.com -

ДУХОВНА СПАДЩИНА СЛОВ’ЯНСЬКИХ ПРОСВІТИТЕЛІВ

Сьогодні ми покликані перегорнути сторінки сивої давнини Київської Русі та рідного краю, поділитися думками про благородну діяльність вели­ких слов’янських просвітителів Кирила та Мефодія, авторів першої упорядкованої азбуки слов’ян, визначити їх заслуги в історії культури, розвитку слов’янської писемності, познайомитися з мовою переводів Святого Письма з грецької на слов’янську мову, що стала якби міжнародною мовою слов’янства в ранній період історії.

Таким є «золотий вік» святих рівноапостольних Кирила і Мефодія в історії слов’янських народів. Декілька десятиліть їх бурхливої діяльності підняли на самий високий рівень слов’янські народи, виховали їх духовний та національний стержень. Їх діяльність, можна сказати, сильно впли­нула на весь хід європейської історії. Вони заклали міцний фундамент візантійсько-слов’янської культури, життєдіяльність якої підтверджена більш ніж тисячолітньою історією слов’янських народів, причому підняли її на світовий рівень. Завдячуючи цьому, слов’янські народи зайняли достойне місце в європейській культурі.

863 рік – початок місії святих братів Кирила і Мефодія у Великій Мо­равії, 865 рік – хрещення Болгарії, між 864 і 866 р.р. – перше хрещення Русі, 869 р. – хрещення сербів. Проповідь у Паноннії, Македонії, Солуні, Малій Азії, хрещення чеського князя Боривоя та його жінки Людмили – ось велична місія християнізації слов’янських народів, яку здійснили апостоли слов’ян.

80-90 роки IX століття  – їх учні були вигнані з Моравії не без участі Риму, і їм довелося шукати притулку в Карпатській Русі. Отже, є всі підста­ви вважати, що православна віра була прийнята нашими предками ще на по­чатку IX століття, за сто років до хрещення Київської Русі.

ХVІІ століття – переломний період, коли повстала проблема ставлення до візантійської духовної спадщини. Здавалось, що епоха Петра Великого з його спробою «прорубати вікно в Європу» привела до повного розриву з минулим. Але цього не сталось. Святі подвижники нашої землі – Паісій Величковський, Тихон Задонський, Серафим Саровський, Філарет – митрополит Московський та інші повернули історичні віхи до традиційної духовної спадщини православної віри.

І сьогодні, на початку 21 століття, перед нами стоїть це питання: де вселенськість, де істина – у візантійській православній спадщині, яку залишили нам святі брати Кирил і Мефодій, і яка підтверджена життєдіяльністю – 1150-літнім періодом свого існування чи в більш широ­кому колі християнських і нехристиянських вірувать та ідей сьогодення? І сьогодні ми бачимо спроби деяких сил деструктивного характеру роз’єд­нати єдність православних слов’янських народів та знищити святу православну віру. Цей нелегкий період переживає нині і православна Церква на Україні, розділена амбіціями злих сил, для яких існує лише єдиний закон – «розділяй і володарюй».

Святі брати Кирил і Мефодій, створивши першу азбуку та здійснивши переклад Святого Письма і богослужбової літератури на слов’янську мову, внесли величезний вклад в духовну спадщину слов’янських народів. Апостоли слов’ян дали нашим предкам Священний переклад Слова Божого, який став передачею їм першоджерела. Діяльність святих братів у цьому напрямку представляла собою перший гігантський крок в передачі слов’янам всієї суми знань, які накопичила Візантія і отримала в спадщину від класичної античної епохи: в передачі її історичного досвіду, духовних цінностей, художніх ідеалів, етичних та юридичних норм права.

 

Василь ІГНАТ,

протоієрей.