Сьогодні ми покликані перегорнути сторінки сивої давнини Київської Русі та рідного краю, поділитися думками про благородну діяльність великих слов’янських просвітителів Кирила та Мефодія, авторів першої упорядкованої азбуки слов’ян, визначити їх заслуги в історії культури, розвитку слов’янської писемності, познайомитися з мовою переводів Святого Письма з грецької на слов’янську мову, що стала якби міжнародною мовою слов’янства в ранній період історії.
Таким є «золотий вік» святих рівноапостольних Кирила і Мефодія в історії слов’янських народів. Декілька десятиліть їх бурхливої діяльності підняли на самий високий рівень слов’янські народи, виховали їх духовний та національний стержень. Їх діяльність, можна сказати, сильно вплинула на весь хід європейської історії. Вони заклали міцний фундамент візантійсько-слов’янської культури, життєдіяльність якої підтверджена більш ніж тисячолітньою історією слов’янських народів, причому підняли її на світовий рівень. Завдячуючи цьому, слов’янські народи зайняли достойне місце в європейській культурі.
863 рік – початок місії святих братів Кирила і Мефодія у Великій Моравії, 865 рік – хрещення Болгарії, між 864 і 866 р.р. – перше хрещення Русі, 869 р. – хрещення сербів. Проповідь у Паноннії, Македонії, Солуні, Малій Азії, хрещення чеського князя Боривоя та його жінки Людмили – ось велична місія християнізації слов’янських народів, яку здійснили апостоли слов’ян.
80-90 роки IX століття – їх учні були вигнані з Моравії не без участі Риму, і їм довелося шукати притулку в Карпатській Русі. Отже, є всі підстави вважати, що православна віра була прийнята нашими предками ще на початку IX століття, за сто років до хрещення Київської Русі.
ХVІІ століття – переломний період, коли повстала проблема ставлення до візантійської духовної спадщини. Здавалось, що епоха Петра Великого з його спробою «прорубати вікно в Європу» привела до повного розриву з минулим. Але цього не сталось. Святі подвижники нашої землі – Паісій Величковський, Тихон Задонський, Серафим Саровський, Філарет – митрополит Московський та інші повернули історичні віхи до традиційної духовної спадщини православної віри.
І сьогодні, на початку 21 століття, перед нами стоїть це питання: де вселенськість, де істина – у візантійській православній спадщині, яку залишили нам святі брати Кирил і Мефодій, і яка підтверджена життєдіяльністю – 1150-літнім періодом свого існування чи в більш широкому колі християнських і нехристиянських вірувать та ідей сьогодення? І сьогодні ми бачимо спроби деяких сил деструктивного характеру роз’єднати єдність православних слов’янських народів та знищити святу православну віру. Цей нелегкий період переживає нині і православна Церква на Україні, розділена амбіціями злих сил, для яких існує лише єдиний закон – «розділяй і володарюй».
Святі брати Кирил і Мефодій, створивши першу азбуку та здійснивши переклад Святого Письма і богослужбової літератури на слов’янську мову, внесли величезний вклад в духовну спадщину слов’янських народів. Апостоли слов’ян дали нашим предкам Священний переклад Слова Божого, який став передачею їм першоджерела. Діяльність святих братів у цьому напрямку представляла собою перший гігантський крок в передачі слов’янам всієї суми знань, які накопичила Візантія і отримала в спадщину від класичної античної епохи: в передачі її історичного досвіду, духовних цінностей, художніх ідеалів, етичних та юридичних норм права.
Василь ІГНАТ,
протоієрей.