Сьогодні Православна Церква після страшної епохи гонінь у 20 столітті стає все більш відкритою для суспільства. Визначні церковні події висвітлюються у прямому ефірі на телебаченні і радіо, представники Церкви все частіше виступають в пресі, духовні і релігійні теми обговорюються на інтернет-сторінках. Майже не має таких заходів, які проводяться у культурі, освіті, медицині та інших установах, де б не брали участь священнослужителі Церкви. І до їх слова, виступу чи настанови з повагою ставляться у суспільстві. Прикладом може послужити святкування 1025-ої річниці Хрещення Київської Русі, яке було проведене на вищому церковно-державному рівні.
Церква «вийшла за свою огорожу», і сьогодні вона йде назустріч людям, відкриває свої двері, щоб прийняти стомлені людські душі і серця. В школі, і в лікарні, у армійських військових частинах чи у місцях позбавлення волі, в університетських аудиторіях священик завжди бажаний гість, він йде на допомогу всім стражденним і немічним. А ще недавно, у минулому ХХ столітті, священник не мав можливості проводити свою пастирську діяльність за мурами храмів, «за огорожею». Пригадую, коли у 80-их роках ХХ ст., будучи молодим священиком на свято Воскресіння Христового, на прохання віруючих, я пішов освятити пасхи у присілок, який знаходився за 7 км. від храму, то згодом багато разів, по виклику органів влади, довелося мені їхати до міста у районну раду на засідання адміністративної комісії, яка чомусь не мала змоги зібратися, щоб вручити протокол про стягнення штрафу, який згодом і було стягнуто та оплачено мною. Тоді я вперше, як молодий священик, довідався, що порушив постанову Верховної Ради СРСР від 1966 року, згідно з якою священнослужителям заборонялося проводити «богослужіння за огорожею церковного подвір’я».
Сьогодні Церква «вийшла за свою огорожу» і йде назустріч людям. Вона несе світу святе благовістя віри і любові до Всевишнього Творця. І таким чином, Церква утверджує духовний стан людей та служить їх відродженню — і старших і середнього віку, молодих і дітей, сімейних і одиноких, щасливих і страждаючих, адже Господь наш Іісус Христос сказав: «Я прийшов, щоб ви мали життя… Я – Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці» (Ін. 10, 10).
прот. Василій Ігнат.
