- Нове життя - https://nz-ir.com -

«ХЛІБ ПОЧИНАЄТЬСЯ ІЗ ЛЮДИНИ»

Старше покоління іршавчан добре пам’ятає ім’я уславленого хлібороба, двічі Героя соцпраці Юрія Пітри із Білок. Наступного року  йому виповнилося б 100 літ.

Громадськість і активісти села висловлюються за  перейменування однієї із вулиць населеного пункту його іменем. Про те, ким був для нашого краю відомий на всю країну кукурудзовод, − наша розповідь.

Свого часу про відомого кукурудзовода Юрія Юрійовича Пітру з Білок писали газети, журнали, знімали фільми і телепрограми, його досвід переймали у багатьох республіках колишнього Радянського Союзу та за кордоном. Його особисто знали керівники держави Леонід Брежнєв, Микита Хрущов, Володимир Щербицький. У його оселі неодноразово побували відомі особистості краю – Юрій Ільницький, Генріх Бандровський, Іван Чендей, Петро Скунць, Володимир Микита…

Ю.Ю.Пітра народився 26 березня 1914 року в с.Білки. Батько багато трудився, але прогодувати та одягти вісьмох дітей було нелегко. Позичене у багатіїв,  доводилося відробляти весною та восени, і так нескінченно. Із дванадцяти років маленький Юрко почав наймитувати. Спочатку пас свиней, потім корів. Коли став дужчим, у руках куртувала сила – найнявся коней у березні водити. То було у Моравії. Та оранка минула – і хлопець знов залишився без діла.

У 1933 році Юрій Пітра дістався Праги, на околицях якої копав для цегельні глину в кар’єрі. Не витримавши цієї роботи, пішов найматися на будівництво залізниці у Південній Словаччині.

Потім була військова служба. Не уникнув і примусових робіт в Матесалці, Ніредьгазі, Дебрецені, Мезевгедиші, де разом із іншими односельцями споруджував військові об‘єкти.

Після визволення Закарпаття від німецько-фашистських загарбників та возз‘єднання з Радянською Україною Юрій Пітра взявся за відродження рідного краю. Він  – серед активістів колгоспного руху. А в 1948 році очолив ланку кукурудзоводів колгоспу «За нове життя» с.Білки, яке з часом перетворилася у механізований загін. Коні, мотика, лопата відходили на задній план. Попрацювавши трохи, Ю.Пітра зрозумів,  що без знань передової технології, правильного застосування добрив та гербіцидів, повного використання технічних засобів – великих урожаїв не доб’єшся.

Щоб краще засвоїти теорію землеробства, довелося сісти за книжки. А для цього спочатку треба було закінчити середню школу, що він і зробив уже в солідному  віці.

Мені, журналісту, часто доводилося бесідувати з Юрієм Юрійовичем. Це була проста, але дуже мудра людина. Його біографія – то ціла епоха. Він пережив шість державних устроїв, починаючи від Австро-Угорщини і закінчуючи Незалежною Україною. Він міг годинами розповідати про Микиту Хрущова, який хотів догнати і перегнати Америку, а кукурудзу вирощувати навіть на крайній Півночі. Звертався він до Пітри просто на «ти», як до доброго знайомого товариша. У його житті стався навіть кумедний випадок. Приїхавши в Північну Осетію, Микита Сергійович вийшов із поїзда і першим запримітив Юрія Пітру – з усмішкою підійшов до  нього й привітався. Високоповажні чини навіть розгубилися: такого в сценарії не було.

«Дорогий товаришу Пітра! Ви і члени Вашої ланки, що успішно виконали свої соціалістичні зобов’язання по вирощуванню високого врожаю кукурудзи. Ви показали своїм прикладом, які можливості мають колгоспи і радгоспи України для збільшення виробництва кукурудзи. Якщо Ваш славний приклад наслідують тисячі інших колгоспників і робітників радгоспів, то Україна в 1961 році зможе одержати додатково мільйони тонн зерна» – так у листі до Ю.Пітри відгукнувся про нього Микита Хрущов.

До слави, якої свого часу досяг Ю.Пітра, ставлення різне (новоявлені сільські демократи кілька років тому намагалися навіть зняти поставлений перед Білківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів бронзовий бюст  двічі Герою соцпраці).  Добре, що вчасно зупинилися, не виконали рішення виконкому сільської ради, який намагався «працювати в дусі часу». Адже всього в житті цей простий трудівник полів добився своїм селянським розумом, мудрістю, працьовитими руками. А чи задумався тоді хтось із тих, що наполягали на демонтажу бюста, скільки сили, енергії і розуму доклав Юрій Юрійович, аби в селі була сучасна загальноосвітня школа? Як депутат Верховної Ради СРСР він все робив для того, щоб виконати даний йому наказ, бо й сам добре пам’ятав ті часи, коли шлях до освіти багатьом його односільчанам був закритий. Збудована за сприяння Юрія Юрійовича, вона стала окрасою села.

Переглядаючи старі пожовклі газети, потрапив на таке, – писав Юрій Юрійович у районці:

 – Коли бачу радісні зміни у своєму чи в іншому селі, а вони на кожному кроці: відкрився новий будинок культури, побудовані ціла нова вулиця, торговий центр, школа, ферма, підприємства – це зримі зрушення, приємно відчувати, що і я, в якійсь мірі, причетний до цих змін».

Ю.Пітра був людиною з великої літери. У нього слово ніколи не розходилося з ділом. Маючи доступ до владних кабінетів, відстоював інтереси сільської громади. Вперше на Закарпатті було розроблено і затверджено генеральний план розбудови села. За короткий час було побудовано дільничну лікарню, дитсадок, торговий центр. Білки стали одним із найбільш облаштованих у соціальному розвитку населених пунктів району. Старожили дотепер пам‘ятають добрі справи Ю.Пітри.

Коли в Білках побував знаменитий американський художник Рокуел Кент, у розмові з Юрієм Юрієвичем сказав:

– Пане Пітро! А Ви не боїтеся, що Вас забалотують на наступних виборах?

Юрій Юрійович упевнено, без крихітки сумніву, відповів:

– Не боюся, бо служу народові чесно. А до всього, своє основне покликання не поміняв би на жодне керівне крісло.

Ось як свого часу описав Юрія Пітру в своїй статті колишній редактор газети «Нове життя» Михайло Ціцак:

«Найперше про нього (Юрія Пітру – В.Ш.) треба сказати як про людину. Ні слова, ні почесті, ні зваба та нагода бути близько біля людей, наділених часто майже необмеженою владою, не вбили в ньому щирість, доброту й безпосередність. Якби він хотів скористатися їх прихильністю, то міг би бути багатою людиною. Чутки, які гуляли по району про Пітру, що він наживається, збагачується, були, правду кажучи, перебільшенням. У тих же Білках знайдете чимало садиб, кращих і багатих за Пітрову, хоча прізвища їх власників жодного разу не потрапляли на сторінки газет».

В одному листі, адресованому Ю.Ю.ПІтрі, відомий журналіст України Володимир Сидоренко, так відгукувався про нього:

«Юрій Юрійовичу, то неправдива біблійна легенда, що земля тримається на трьох китах. Земля наша тримається на таких славних трудівниках, як Ви.

Спасибі Вам за Ваше життя, за Ваш щоденний подвиг, за Вашу працю звитяжну, тяжку».

Хто дивиться програми журналістки Каті Осадчої «Світське життя», бачить на власні очі, в яких котеджах живуть теперішні народні депутати. У Києві під  забудову вони вибивають для себе найкращі місця, зводять не хати, а справжні особняки. А на роботу добираються на вишуканих іномарках. На противагу їм,  Юрій Пітра їхав у Київ чи Москву на сесію… поїздом.

Ніяк не йде з пам’яті одне інтерв’ю, в якому тележурналіст всю депутатську діяльність Ю.Пітри намагався звести до «деци». Десь три-чотири рази питав відомого кукурудзовода про білківську слив’янку, яку Юрій Юрійович брав із собою в Київ. Гидко було слухати.

І тоді, і тепер у селі про Пітру ті, з ким йому доводилося трудитися, тільки хорошої думки. Ось що сказала про нього механізатор Марія Янтолик, майже єдина жінка-тракторист у районі.

До всього, що робив, Юрій Юрійович ставився із великою відповідальністю. Він близько до серця брав людські справи і клопоти. Саме в цьому й проявлялась його людяність. Йому взагалі була притаманна особлива турбота про людей, які жили поруч. Тому й працювалося з ним легко і радісно. Всі старалися бути на нього схожими.

Юрій Пітра був людиною скромною. Користуючись тими благами, які мав, міг би бути на Канарських островах. Та ні! Навіть вже будучи відомою в країні і за рубежем людиною, продовжував працювати в полі. Робота в колгоспі була для нього другою домівкою.

У поемі відомого закарпатського поета Василя Вовчка «Висота», присвяченій Ю.Пітрі, є такі рядки:

Хліб починається

                          з людини,

Хліб починається

                            з любові.

У них чи не найповніше відбито духовне кредо уславленого земляка, двічі Героя соцпраці, колишнього депутата Верховної ради СРСР Юрія Пітри.

Глибокий символ є в тому, що свій день народження Юрій Пітра відзначав у першому місяці весни. Ласкаве березневе сонце будить до життя все на землі суще. І на схилі літ він не міг втриматися без діла. Як і в молодості, зустрічав весну в клопотах. Обрізав сад, виноград, наводив лад на подвір’ї. Навіть не вірилося, що цей непримітний на перший погляд дідусь був такою відомою в державі людиною. Його біографії вистачило б на кількох. Вдумаймося тільки: заслужений працівник сільського господарства України, лауреат Державної премії СРСР, кавалер трьох орденів Леніна, нагороджено орденами Жовтневої революції і Трудового Червоного прапора, двічі удостоєний звання Героя соціалістичної праці. І не за красиві очі чи «бабло», як комусь тепер здається, ставили бронзові бюсти, а за самовідданий тяжкий труд.

Юрій Пітра працював на землі, а очолювана ним механізована ланка вирощувала небувалі в Закарпатті врожої кукурудзи і стала справжньою школою передового досвіду для хліборобів нашого краю. Недарма його називали академіком поля. До нього йшли вчитися не лише кукурудзоводи нашого району чи області, а й з Буковини, Попрадського округу Східно-Словацького краю, Північної Осетії та Белгородської області. Тут доречно навести таку статистику: за 35 років роботи ланковим Юрій Пітра зі своїми однодумцями виростив майже 158 тисяч тонн зерна, а ешелон кукурудзяного зерна, вирощеного ланкою, витягся б довжиною в 332 вагони-пульмани.

Ось таким був він, білківський хлібороб Юрій Пітра – щирий працелюб, вчитель і наставник не одного покоління молоді. Тепер його справу продовжують інші. Ось що говорить про свого земляка керівник селянського фермерського господарства «Урочище Толока-М» Василь Мошкола:

– Поле, де вирощував качанисту Юрій Пітра, було зразкове. Чисте від бур’янів, акуратно обкошене. Висаджена потрібна густота насіння. На кожній ділянці встановлювались таблички з даними про сорт кукурудзи, що вирощується, і хто її вирощує. Юрій Юрійович завжди дотримувався технологічного процесу підготовки ґрунту. У цьому й секрет його успіху.

… Сумно, що Ю.Пітра не дожив до свого столітнього ювілею, який будемо відзначати наступного року.

Василь Шкіря.