Версія для друку Версія для друку

СЛАВНІ СПАДКОЄМЦІ БОРТНИЧІВ

Окрім професійного свята, −  Дня пасічника України, іршавські медобори відзначатимуть  і перший серйозний ювілей своєї громадської організації − 10 років діяльності. У 2003-ому до ініціативної групи тоді входили В.С. Вовканич, С.В. Гудь, І.В. Митрик, Ю.Ю. Саморига, С.В. Пишний, В.Г. Пишний і М.М. Попович.

Останнього, як  модератора ідей,  найбільш “пробивного” і знаючого міць і тонкощі бюрократичних  рифів, колеги згодом обрали своїм головою. До речі, незмінним з того часу.

Незмінний  також у своїй манері доведення власних аргументів, особистого бачення фактів, перебігу подій та різних перипетій Михайло Михайлович будь-кому із співрозмовників, хай тільки-но  той проявить  трішечки щирої зацікавленості, готовий  оповідати як про успіхи товариства, так і про проблеми.

− Тепер нас є тридцять двоє, − починає він наш діалог. − В окремі роки кількісно сягали до 60-70. Але ми не вбачаємо у тому великої проблеми. Наша спілка дієва і сильна як структурно, так і організаційно. Основу в роботі покладаємо на якісний добір бджолярів. З тими, хто порушує статут організації, не бере активної участі в її роботі ми, як правило, розстаємося.

На завершення теми М.М. Попович додає, що і зараз у нього в папці десь півтора десятка заяв на прийом у Товариство. З цим вони зараз однак не поспішають.

Іршавське районне товариство бджолярів, любителів меду спокійно можна віднести до числа найбільш дієвих і бойових із громадських організацій. Серед підприємців райцентру зайве буде вести мову про престижність місцерозташування фірмового магазину “Бджілка”. Не відчуваючи очікуваної уваги з боку державних структур, районна організація бджолярів намагається в силу своїх можливостей допомагати  пасічникам реалізовувати бджолопакети, закуповувати цукор за цінами нижче від ринкових та в деяких інших аспектах їх діяльності. Це питання по-справжньому актуальне. Цьогоріч через посередництво товариства продали всього 500 бджолопакетів, а минулого року − більше двох  тисяч. Вся річ у ціновій політиці. Різниця була суттєва – чи не вдвічі нижчою у 2012-ому за такий самий товар у 2013-ому.

Не обійшлася  наша розмова без теми меду. Ціна, якість − цікавить кожного. Мало таких знайдеться, хто не любить цей надзвичайно корисний і поживний продукт. У кожного із бджолярів він різний: в першу чергу це залежить від місця розташування пасіки, які медоноси до неї ближчі −акація, ожина, різнотрав’я, липа чи інші. «Підточують» цінову політику іршавських “бортничів” і великі товарні партії меду, що їх завозять перекупники і зі східних та південних областей України. Ця проблема була поставлена і на останніх зборах районного товариства бджолярів та любителів меду. Як висловився тоді Ю.Ю. Саморига, крім дешевизни, не завжди відповідають нормативам його якісні параметри: ніхто ж фактично не перевіряє його на вміст різних хімічних речовин та антибіотиків. Найгірше те, що збувають його під “місцевою маркою”.

Коли вже  зайшла мова про Юрія Юрійовича, то принагідно буде згадати про нього не лише як  про активіста організації. Він сам активний прихильник і популяризатор лікування бджолопродуктами. Неодноразово виступав  з цього приводу  і на сторінках нашого видання. А ще − підготував до друку надзвичайно цікаву, корисну і необхідну книжку про лікувальні властивості меду та всіх бджолопродуктів — «Бджоли лікують».

Серед іршавських пасічників чимало людей із цікавими життєвими долями, світобаченням. Про одного з них, колишнього  голову Довжанської сільської ради А.Й.Нодя наші читачі знають за давнішою публікацією. Так само серед них – і колишній Брідський сільський голова І.В. Зем’янський. По іншій лінії −  ветерана Великої Вітчизняної війни − є ще один колега у Андрія Йосиповича, − іршавчанин Василь Григорович Пишний. В цій сім’ї бджолярська династія.

“Солодку” справу від батька перейняв молодший син Сергій Васильович. Родинною справою вирощування бджолиних сімей  стало і для М.М. Піняшко та її молодшої доньки Маріанни. Разом ще з однією негрівчанкою − Г.М. Васько − вони спеціалізуються на вирощуванні бджолиних маток.

Такі своєрідні лінії, ніби чіткі, правильні стінки сот єднають людей працьовитих, мудрих, як самі бджоли.

Здебільшого вони більш ніж скромні, “на люди” з’являються доволі рідко. Хіба що інколи їхні ятки можна побачити на фестивалі “Гамора”, сільськогосподарських ярмарках та  фесті “Червене вино” в Мукачеві.

Михайло ІСАК.

Ваш отзыв

Ваш коментар