Версія для друку Версія для друку

НАНИЗАНІ ГРОНА НА ПРОМЕНЯХ СОНЦЯ

Інколи випадково кинута пересічно буденна фраза у журналістській практиці стає доброю нагодою для інформації, репортажу, статті, а то й нарису.

Мимовільна телефонна розмова із героєм минулорічної зарисовки “На краю села хатина, довкруж неї виноградна є лозина” В.І. Ломагою щиро по-людськи порадувала.

Грішно признатися, але на задане більше для проформи запитання: як справи, почув у відповідь щиро піднесеним тоном яскравий, барвистий монолог захопленої своєю справою людини про вже доспілий виноград, як поводяться кущі того або  іншого  сорту, гібриду. Для підтвердження запрошує на свою плантацію.

− Ми в себе, починаючи від першої декади липня, вже почали збирати перші грона, −гордо ділиться враженнями за результати своєї кількарічної діяльності Віталій Іванович. − Якби ще  гарна весна, то, можливо, і  в перших числах липня смакували б діти перші родзинки.

Тут-таки перед нами  в’юном крутиться молодший із синів − Ростик. Старший, хоча й не набагато більший роками, але поводиться статечно, більше дослухається до розмови дорослих. А його батько,   − Віталій Ломага, − так і пересипає іменами сортів:

− Зараз добре пішов Сфінкс, Супер-екстра, Лівія.

Далі виноградар продовжує:  «Я задоволений також Геленою, Ню, Родзинкою, Гала. На жаль, є такі, що не виправдали себе в наших умовах».

Це й не дивно. Серед майже півтори сотні сортів винограду− це не такий вже великий відсоток “браку”.

− Цього року “погорошив” Кеша  і Тіп-століття.

У розмові само собою зачепили тему реалізації продукції. Господар сонячної плантації задоволений − збут є. Переважно покупці у нього на мукачівських ринках.

Якщо світло-сонячні, рожеві, фіолетові, темно брунатні −важко перелічити всі відтінки стиглих грон − В.І. Ломага продає, то кавуни, вирощені в міжряддях, тримає для своєї сім’ї. Соковиті і солодкі вони не менш за грона.

Ваш отзыв

Ваш коментар