Версія для друку Версія для друку

ЦЕРКОВНА ШКОЛА – ЗНАННЯ ДЛЯ ДУШІ

Як завжди, урок у цій школі починається молитвою «Царю небесний…». Адже й школа ця незвичайна: у ній не роблять зауважень, та й не викликають примусово. Діти, залежно від віку, а їх понад сорока, приходять сюди  кожного понеділка, щоб послухати релігійні повчання і настанови викладача, отця Іоана. А він вміє робити це, як ніхто інший. Адже, крім того, що змалку богобійний, бо виховувався у такій родині, він ще й здобув спеціальну духовну освіту. Для того навчався в Ком’ятській та Київській духовних семінаріях і вже три роки викладає в церковній школі при Петро-Павлівському храмі в Білках. А також отець Іоан викладає уроки християнської етики в Білківській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, які проводяться за сприяння директора школи Петра Васильовича Чорби.

Тут, у церковній школі і на уроках християнської етики, діти віком від восьми до сімнадцяти років за п’ятилітню навчальну програму осягають багато чого. Вони проходять катехизацію, вивчають історію Старого і Нового Заповітів, основи православної віри і богослужіння, походження і значення церковних свят, значення храмової атрибутики, постів, читання церковнослов’янською мовою тощо. А старшокласники слухають лекції про християнську мораль. І всі вони з найменших літ осягають вимоги десяти Божих заповідей. Тобто,  це ті самі нетрадиційні предмети, котрі були обов’язковими в дорадянських школах, які проходили і засвоювали на все життя ще наші пращури. Все це донедавна вважалося чимось віджилим, непотрібним, заборонялося. Та історія ще раз переконала, що неможливо побудувати нове суспільство, сформувати нові світогляд, культуру і мораль, відкинувши набутий віками досвід. Тому ми, хоч і повільно, все ж знову повертаємося до замулених джерел милосердя, любові, прощення.

Про що ж іще розповідає отець Іоан своїм учням? Про невмирущість нашої душі, яка також має страждати від недобрих вчинків, про історію Ісуса Христа та святомучеників, про перший гріх на землі і багато чого іншого. При цьому наголошує, що щастя наше залежить від дотримання заповідей добра і любові. А вони прості і доступні  для розуміння кожному. І як би поліпшилося наше буття, коли б ми усі прагнули жити за ними.

Нерідко перед учнями виступає і настоятель храму, благочинний Іршавського благочиння, митрофорний протоієрей Георгій Чулей:

– Дорогі діточки, любімо одне одного, бо ця любов від Бога. Адже кожен, хто любить ближнього, народжений від Всевишнього. Будь-який гнів, роздратування хай відійдуть від нас. Будьте одне до одного чуйними і добрими, пробачайте одне одному, як і сам Бог пробачив нам, – закликає священик.

Для того, аби закріпити здобуті на уроках знання, для учнів церковної школи організовувались автобусні поїздки по  православних монастирях Закарпаття, де діти могли долучитися до церковних святинь.

Що ж дає церковна школа тим, хто відвідує її? З такими запитаннями я звернувся до них після закінчення уроків.

-Я вірю у всемогутнього Бога, – відповів тринадцятирічний Василь Панющик. Тому хочу знати про Нього і Його вчення якнайбільше. Для того і ходжу до нашої церковної школи.

– Я теж вірю в Бога,- каже чотирнадцятирічна Маріка Сочка. Він допомагає мені, коли я прошу щось від Нього. Я завжди відчуваю присутність Господа біля себе.

Кожного року випускники церковної школи отримують свідоцтва про закінчення повного курсу навчання в цій школі.

….Групами та поодинці діти виходять із церкви, де відбуваються заняття.

Зовсім звичайні хлопчики і дівчатка, життєрадісні, веселі. Більшість із них добре вчиться і в загальноосвітній школі, відвідує різні гуртки, секції, сперечається про прочитані книжки, переглянуті телепередачі.

Дивишся на них, і ніяк не уявляється, що хтось із цих учнів може вдарити, образити свого однолітка чи й когось молодшого. Це й зрозуміло, адже отримують вони у церковній школі знання для душі, які вже сьогодні проростають у них щедрим зерном любові і ласки.

Михайло Нодьянош, село Білки.

Ваш отзыв

Ваш коментар