Версія для друку Версія для друку

ХТО НА СВІТІ НАЙГОЛОВНІШИЙ?

Сьогодні у Василька свято – день народження. Мама каже, що це найпрекрасніший день у їхній сім‘ї.

–     Ти моє ясне сонечко, малесенький ангелик, Богом даний. Моя рідна кровиночка, мій синочок!

І справді, що може бути краще за дитину? Якщо у неї заболить пальчик, то в мами серце. Мама віддає їй всю любов і турботу. А у відповідь отримує дитячу посмішку, яка найдорожче за всяке багатство. Вона тішить неньку, робить її щасливою.

–     Спасибі, мамочко, за все, що ти мені дала! Я завжди слухатимусь тебе! – мовив лагідно Василько.

–     Сьогодні до нас завітають друзі, щоб привітати тебе з іменинами. Треба накрити для них святковий стіл, – втішила синочка мама.

Із самого ранку Василько з мамою взялися за роботу. Мама вирішила приготувати вареники з капустою і грибами. А для цього треба зварити гриби і нарізати їх дрібними кубиками. Цю роботу матуся доручила синочкові, а сама посікла капусту, обсмажила її на олії, змішала з цибулею і грибами. Потім замісила тісто і тонко розкачала. Василько виліпив коржики, на які наклав начинку і акуратно защипнув краї. Вареники мама відварила в трохи підсоленій воді.

Василько навіть розповів мамі скоромовку про вареники:

Варила Варка вареники,

Василь взяв вареника,

Варка Василя варехою.

Мама від почутого лише задоволено усміхнулася. Усі слова починаються на букву «в». Дотепно!

Коли все було готово, матуся поклала вареники на стіл і накидала в тарілку. Із холодильника вийняла грибні котлети, капусту, начинену зелениною, морквяний салат, малиновий сік і овочеву запіканку. Поклала вона на стіл і трохи сальця. Ще й мовила з усмішкою:

– Як є сало, то і гриб – приправа! Але чогось на столі не вистачає…, – вдавано розвела руками мама.

– Чого б це? – задумався хлопець, – ніби усе вже є.

І в цю мить відчинилися двері. У кімнату зайшла бабуся. У руках вона тримала запашний свіжий хліб.

– Він на столі найголовніший, – сказала вона…

– І найситніший, і найсмачніший, – додала матуся.

– Він дуже пахучий, м‘який і пухкий! – радо сказав Василько.

– Хліб – усьому голова, – мудро мовила бабуся. – Якщо буде хліб, буде мир, буде щасливе, здорове життя. Хліб – це добробут і багатство.

Бабуся поклала паляницю на вишитий рушник. Від неї доносився запах золотої ниви, спекотного сонця, линула пісня жайворонка. Стара з дитинства привчає внука до дбайливого ставлення до хліба.

Пройшло небагато часу, і в хату почали сходитися Василькові друзі: Михайлик, Іванко, Марійка, Оксанка… вони дарували імениннику гарні квіти, цукерки, розповідали віршики і наспівували пісеньки. Весело і гамірно було. Усі задоволено ласували наїдками.

Та найбільше вони смакували хлібом. Він був на столі найголовніший.

Василь Шкіря.

Ваш отзыв

Ваш коментар