- Нове життя - https://nz-ir.com -

ВИДАТНИЙ УЧЕНИЙ ІЗ ДОВГОГО

6 липня 2013 року світлий ювілей відзначає Василь Васильович Німчук – доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу історії української мови Інституту української мови НАН України, протягом 1998 – 2008 рр. директор цього інституту. В. В. Німчук – один із найвідоміших сучасних українських мовознавців, автор понад 500 публікацій із історії української й інших слов’янських мов, діалектології, словотвору, ономастики, історії українського мовознавства, історії українського правопису й інших галузей. Людина, яка досягла найвищих вершин у науці, але не відірвалася від своїх коренів, Василь Васильович – великий, щирий патріот Закарпаття, Іршавщини й рідного села Довгого. Високу культуру, глибоку, природну інтелігентність, любов до рідної говірки, фольклору В. В. Німчук перейняв від своїх батьків. Народився в родині Василя й Марії Німчуків  1933 року в с. Довге.

1943 року закінчив Довжанську народну школу, після якої навчався в сусідньому селі Білках – спочатку в горожанській, а потім – у середній школі, яку закінчив у 1950 році. Того ж року В. В. Німчук вступив до Ужгородського університету. Спочатку навчався на фізико-математичному факультеті, однак незабаром відчув своє справжнє покликання – і перейшов на українську філологію. Тут його науковим керівником, наставником став Степан Пилипович Бевзенко. Наукові студії В. В. Німчук розпочав із вивчення словотворчих особливостей рідної говірки. Ще студентом він опублікував свою першу наукову статтю – „Спостереження над словотвором іменника в говірці села Довге, Іршавського району (Суфіксація)” (1955).

Закінчивши з відзнакою 1955 року університет, В. В. Німчук кілька місяців працював учителем у селі Мишкаревиця на Воловеччині, а вже в листопаді вступив до аспірантури при кафедрі української мови Ужгородського університету. Протягом наступних років Василь Васильович опублікував більше двох десятків статей із діалектного словотвору, у яких розглянув особливості творення слів різних частин мови у верхньонадборжавських говірках.

Після закінчення аспірантури в 1958 році В. В. Німчук поїхав працювати в Київ – став молодшим науковим співробітником академічного Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні. 1963 року захистив кандидатську дисертацію „Словотвір іменних частин мови в закарпатських верхньонадборжавських говірках”, написану під керівництвом С. П. Бевзенка. Ця робота й дотепер залишається найбільш ґрунтовним дослідженням словотворчих особливостей закарпатських говірок. Із вивченням закарпатського говору пов’язані й інші діалектологічні студії Василя Васильовича: він досліджував питання походження українських говорів – діалектогенезу, стильову диференціацію діалектного мовлення, діалектні особливості мови закарпатських письменників, учених тощо. Прекрасний знавець українських говорів і всіх слов’янських мов, В. В. Німчук вивчав українсько-південнослов’янські контакти крізь призму закарпатського діалекту. Матеріалами рідного говору В. В. Німчук послуговується і в ономастичних студіях (над власними іменами людей та географічних об’єктів). Значну увагу дослідник приділяє вивченню історії української мови на Закарпатті – його ґрунтовні розвідки присвячені відомим діячам, знаковим пам’яткам писемності краю. Закарпатський говір, як відомо, – архаїчний, у ньому збереглося багато давніх слів, форм, – і це дає можливість В. В. Німчукові використовувати матеріали рідного діалекту для пояснення явищ історії усієї української мови. Саме в закарпатському говорі В. В. Німчук знайшов розгадку багатьох „темних місць” у „Слові о полку Ігоревім”.

Ще один важливий аспект наукової роботи В. В. Німчука – дослідження й підготовка до видання пам’яток української мови. Завдяки зусиллям, клопітній роботі вченого з’явилися десятки публікацій видатних пам’яток української мови, серед яких – „Лексикон словенороський Памва Беринди” 1627 р. (1961), «„Лексис” Л. Зизанія. „Синоніма словенороська”» 1596 р. і ХVІІ ст. (1964), „Словник української мови” П. Білецького-Носенка 1843 р. (1966), „Буквар Івана Федорова” 1574 р. (1975), „Граматика” М. Смотрицького 1619 р.(1979), „Київські глаголичні листки” Х ст. (1983) та багато ін. В. В. Німчук розробив проект багатотомної академічної „Історії української мови”, став одним із авторів томів „Морфологія”, „Синтаксис”, „Лексика” в цьому виданні (К., 1970 1983), за що вченому 1985 року присуджено премію АН УРСР ім. І. Франка.

Величезний внесок В. В. Німчук зробив у історію українського мовознавства. Дослідник вивчав мовознавчу спадшину Є. Славинецького, Л. Зизанія, М. Смотрицького, П. Беринди, А. Корецького-Сатановського, Й. Левицького, М. Лучкая, О. Павловського, А. Кримського та ін. 1981 року В. В. Німчук захистив докторську дисертацію „Староукраїнська лексикографія”. В її основі – монографія „Староукраїнська лексикографія в її зв’язках з російською та білоруською”, видана в Києві 1980 року. У цій роботі на великому фактичному матеріалі ХІ – ХVІІ ст. учений уперше в українському мовознавстві дослідив пояснення незрозумілих слів на полях і в текстах давніх рукописів – глоси, із функціонуванням яких, як переконливо довів В. В. Німчук, пов’язане виникнення й розвиток староукраїнського словникарства не з ХVІ ст. (як вважалося до того), а на багато століть раніше.

Досягнення В. В. Німчука були належно оцінені науковою спільнотою, і в травні 1990 року його обрали членом-кореспондентом АН УРСР. 1991 року дослідник перейшов до новоствореного Інституту української мови НАН України, протягом десяти років (1998 – 2008) очолював цю установу, а нині керує відділом історії української мови. У 2001 році В. В. Німчук заснував науковий журнал „Українська мова”, редактором якого є і тепер. На початку 90-их років учений узявся за підготовку змін до українського правопису, опублікував ряд досліджень, присвячених цій проблемі. Результатом цієї роботи стало те, що 1999 року Інститут української мови під керівництвом В. В. Німчука видав новий проект українського правопису, розроблений із урахуванням традицій української орфографії. Саме цей правопис тепер використовують на телеканалі „СТБ”, у ряді видавництв („Свічадо”, „Літопис”, „Критика” та ін.). В. В. Німчук чи не перший в українському мовознавстві на початку 1990-их років розпочав вивчення української мови як священної. Завдяки зусиллям дослідника здійснено видання давніх рукописних священних пам’яток – Пересопницького Євангелія (1556 1561), Євсевієвого Євангелія (1283), Добрилового Євангелія (1164) та ін. Останнім часом учений зацікавився Королівським Євангелієм – книгою, що була створена на Закарпатті 1401 року. Саме В. В. Німчук виступив ініціатором відзначення ювілею Євангелія і встановлення пам’ятного знака цій книзі в селищі Королеві на Виноградівщині 2011 року, став співорганізатором конференції „Королівське Євангеліє – пам’ятка духовної культури Закарпаття” (м. Виноградів, 2011). Зараз ученого особливо хвилює проблема русифікації закарпатського варіанта церковнословʼянської мови у церковних відправах.

Хоча Василь Васильович уже більше п’ятдесяти років живе в столиці, Закарпаттям він цікавиться постійно, приїздить у Довге у відпустки, на свята. Уже більш ніж півстоліття (ще зі студентських років!) учений записує закарпатські діалектизми. Його картотека нараховує близько сотні тисяч записів. До кожного слова В. В. Німчук дає ілюстрації зі щоденних розмов, народних пісень, приказок, оповідей тощо. Навряд чи хтось знає закарпатський діалект краще, ніж Василь Васильович.

Неможливо охопити всі здобутки В. В. Німчука в цій невеликій публікації. Якщо наукові успіхи, громадські заслуги ще піддаються хоч якомусь підрахунку (автор понад 500 публікацій, доктор наук, професор, чл. кор. НАН України, лауреат премій ім. І. Франка, І. Огієнка), то людські риси такими параметрами не вимірюються. В. В. Німчук – людина дуже тактовна, доброзичлива, уважна. Він допоміг прийти в науку більше ніж двом десяткам учнів, які під його керівництвом захистили кандидатські дисертації. Двоє – захистили докторські. Авторитетний учений підтримав багатьох виступами на захистах дисертацій, об’єктивними й доброзичливими відгуками. В. В. Німчук завжди з великою увагою ставиться до своїх земляків, всюди їх підтримує.

Бажаємо Василеві Васильовичу міцного здоров’я, творчої наснаги для реалізації всіх задумів. Най Бог подержить шановного ювіляра на многая і благая літа!

Василь Шаркань.