Версія для друку Версія для друку

ДИВНЕ ЗЦІЛЕННЯ ДЗВОНУ

Два десятиліття мовчав один із середніх дзвонів  Свято-Вознесенського православного храму в Чорному Потоці. Місцева громада неодноразово намагалася замінити його, але нездоланною перепоною поставало питання коштів.

− Цього року перед Великоднем я як настоятель храму звернувся з проханням до нашого депутата райради Ю.Ю. Лендєла за фінансовою допомогою,− говорить  митрофорний протоієрей о. Володимир Коневич. − Юрій  Юрійович як професійний інженер, директор ПАТ “Ільницький завод механічного зварювального устаткування” знайшов інший вихід.

− На Україні донедавна тільки в Бучачі на Тернопіллі за унікальною технологією реставрували пошкоджені дзвони. На жаль, автор  цієї розробки виїхав у Канаду, − продовжує тему Юрій Юрійович. − На інших ливарних підприємствах такі дзвони  приймають за ціною брухту і відливають нові − за відповідні кошти.

Здавалося, безвихідна ситуація. Та  Божий промисел, інженерні знання, досвід, творчий підхід і неймовірне бажання допомогли і замінили не менше 8-10 тисяч гривень, у що міг обійтися новий дзвін.

Для Ю.Ю. Лендєла та інженерної служби, робітників заводу це була абсолютно нова справа. Він неодноразово консультувався із спеціалістами з Києва, Москви та інших міст, де підприємство має партнерів. Проте виходу не знаходили. Навіть обіцяні спеціальні електроди не присилали.

І от за кілька робочих змін зварювальники В.С. Симканинець та М.Б. Мельник так званого старого заводу, дотримуючись настанов начальника цеху №2 М.М. Матіка та Ю.Ю. Лендєла, спочатку очистили  дзвін, розрізали тріщину по фастках, розігріли, а потім заплавили її. Більш детально Юрій Юрійович про технологію цього процесу говорити не надто бажає. Зрозуміло − річ унікальна. До того ж, як він сказав, технологія на стадії доопрацювання.

Сам дзвін 1910 року виробництва, ще за часів  Австро-Угорської імперії.

Тож, чорнопотічани та їх гості у четвер мали подвійне свято:  храмове  –Вознесіння Господнє та охрещення дзвону.

Взагалі-то історія дзвонів у Чорному Потоці по-своєму унікальна. Благовіст,  якому не менш як півтора століття, − один із найстаріших у районі.

− А ще, − ділиться спогадами Юрій Юрійович, – мій дід Юрій Васильович Лендєл розповідав мені, що земляки на початку 1940-их років один із великих старовинних дзвонів закопали, щоб не віддати угорцям на переплавку на снаряди.

Коли на підприємстві передавали митрофорному протоієрею о. Володимиру Коневичу  40-кілограмовий  дзвін, Юрій Юрійович Лендєл, випробовуючи, перший серцевиною вдарив у грушу  дзвону. І цехом, що вже кілька десятиліть наповнюється металевим передзвоном, полинула висока, переливчата, ясна мелодія.

Ваш отзыв

Ваш коментар