Версія для друку Версія для друку

ПЕРЕМОГА ДАЛАСЯ НЕЛЕГКО

З кожним роком все далі ми віддаляємося від того вікопомного дня 9 травня 1945 року, коли  ціною  мільйонів людських життів було одержано Перемогу над фашизмом.

Важливе місце в антифашистській боротьбі в роки Другої світової війни посідає партизанський рух. Завдаючи відчутних ударів ворогові  в його тилу, партизани допомагали Червоній Армії громити  німецьких окупантів тим самим  приближали День Перемоги.

8 серпня 1944 року в районі Нового Села на Берегівщині десантувалася партизанська група Дюли Усти. Командиром був Горват, начальником штабу − Казначеєв. Вони за ніч добралися  в ліси Великого Ділу в районі гори Бужора. Через два тижні сюди десантувалася партизанська група Івана Прищепи.

Про партизанський  загін Усти-Прищепи написано багато. Однак слід пригадати: з дня десанту до 26 жовтня 1944 року загін провів близько 20 бойових операцій, підірвав  залізничний міст, підпалив 2 вантажні і 1 легковий автомобілі, знищив  7 паровозів, 79 вагонів із боєприпасами і військову техніку. Разом із десантниками активну участь у партизанських операціях загону брали участь і місцеві жителі Іршавщини та Свалявщини. В цілому загін виріс до 250 чоловік.

24 жовтня 1944 року загоном Дюли Усти та Івана Прищепи були визволені села Чорний Потік, Крайня Мартинка, Смологовиця, Локоть, Підгірне.

На загальних зборах жителів Крайньої Мартинки  начальник штабу загону Усти-Прищепи виступив і сказав: «Від сьогодні ви вільні. Не забувайте про нас, ми все зробили, щоб фашисти не спалили ваші села».

Це свідчить очевидець М.Ф. Фегер.

У грудні 1944 року Військова рада 4 українського фронту, який визволяв Закарпаття, за розпорядженням Народної Ради Закарпатської України відрядила для  організації міліції і народних дружин – 10 партизанських керівників у тому числі Героя Радянського Союзу О.В. Тканка, який був призначений начальником Головної міліції Закарпатської України. І.С. Прищепа та Г.К.Казначеєв, відповідно Хустської та Іршавської міліції. Дюла Уста  згодом став генералом, першим заступником міністра оборони Угорщини. Г. Казначеєв веде боротьбу з усіма проявами порушень громадського порядку, охороною  державного майна. Створює сім’ю. У 1956 році закінчує історичний факультет УжДУ. Його дружина − викладач в університеті. Виховали двох доньок, є онуки і правнуки. Г. Казначеєв із побратимами  були частими гостями  в селах, де воювали. Часто зустрічалися із учнями Чорнопотіцької середньої школи.

Хоча і пройшло багато років із дня закінчення війни, але жителі пам’ятають його як визволителя і захисника району.

 

Ваш отзыв

Ваш коментар