Коли працює підприємство, від цього раді всі. Воно дає робочі місця, створює чи реалізовує певну продукцію, сплачує податки до бюджету. Але тут важливий ще один фактор. Як кажуть, куди корабель повернеш, туди й попливе.
Ось уже більше двох років Ільницький завод механічного зварювального устаткування очолює депутат райради Юрій Юрійович Лендєл. Поцікавився у нього, що вдалося у непростих умовах зробити за минулий рік. Зізнається, що закінчили його нормально, хоча й не з такими показниками, як у 2011 році. Тут торік з нуля виготовили п’ять одиниць техніки, починаючи з розробки і закінчуючи випуском. Мова йде про зварювальний портал поздовжніх і кільцевих кіл, колону для зварювання внутрішніх швів, універсальний зварювальний лавочний маніпулятор, вантажопідйомність якого становить 6, 5 тонн, колону глагольного типу, установку для наплавлення валків прокатних станів. Хто добре розуміється на цих речах, уявляє, про які масштаби і витрати йдеться. Якщо на пальцях рук пояснювати, то це все одно, що не один, а чи не всі десять. Основна маса цієї роботи лягла на плечі конструкторсько-технологічного відділу, яким керує Володимир Іванович Лендєл. Він добре відгукується про роботу керівника підприємства. Каже, що відколи завод очолює Юрій Юрійович, багато чого змінилося в позитивну сторону. У нинішніх умовах завод не лише працює, а й знаходить нових клієнтів в Росії, Прибалтиці та на теренах нашої держави. Більше 70 відсотків продукції відправляється за кордон. До прикладу, співпрацюють з Крюківським вагонобудівним заводом. Тут замовляють глагольні зварювальні колони. На цих колонах, які піднімаються чи опускаються, чоловік усім процесом керує з пульта. Так працювати — одне задоволення.
Дещо дається взнаки світова криза. Прогнозовано замовлення можна отримати лише на квартал. Вони не є серійними, а спеціальними. Це ще додаткові клопоти, адже деталі зі спеціальними характеристиками деколи треба шукати бозна-де. Буває, що замовники не платять всієї суми одразу. Решту коштів перераховують по закінченню всіх робіт. Окремі замовлення проходять через тендерну процедуру. А на це потрібно витрачати ще додаткові гроші. Хотілося б цю ситуацію змінити. Виходячи з таких позицій, тут не випромінюють великого оптимізму, але й до песимістичних нот не вдаються. Можуть сказати твердо, що триматимуться на плаву. Було б добре, якби ще й держава більше уваги звертала на такі підприємства, скасувала низку незрозумілих вимог. Хоча Юрій Юрійович тішиться, що підприємство має добре налагоджену роботу з податковою інспекцією, і вважає це дуже важливим моментом.
Зрозуміло, що не буває все так гладко, адже живемо ми не в утопічному світі. У підприємства наразі відсутні оборотні кошти. Їх наявність позитивно позначилася б на роботі заводу, давало б змогу більш впевнено говорити про його перспективу. Нині тут гостро стоїть і питання підбору й оновлення кадрів. Насамперед йдеться про робочих спеціалістів, а також тих, що задіяні у ланці середнього управління. У нас поблизу відсутні заклади, в яких би готували токарів, фрезерувальників, розточників. Керівництво підприємства взялося виправити цю ситуацію. Визріла ідея: на базі заводу створити ПТУ, де і всі охочі могли здобути такий фах. З цього приводу звернулися у відповідні інстанції. Сподіваються, що отримають позитивну відповідь.
Схоже, завод має свої палки у колесах, але з труднощами бореться. І цей результат бачать як працівники, так й ті, хто має змогу оцінити з боку.
