Особистості

«Зранку я сама створюю музику, а ввечері – під неї танцюю»

Завжди захоплювалася людьми, які все встигають. Тим більше, котрі досягають успіху у декількох справах одночасно. Однією з таких є Таня Владімірцева, яка, незважаючи на свій юний вік (їй лише 19), може похизуватися багатьма талантами. Дівчина народилася і жила в Іршаві, завжди любила танцювати, відвідувала Іршавську ДШМ, де опановувала гру на кларнеті. Каже, що не уявляє […]

РОКИ – ЯК ГРАНІ ЖИТТЯ Контури портрета на фоні десятиліть

Картину, що займає доволі значну частину стіни за спиною директора Товариства додаткової відповідальності «Приборжавське заводоуправління будівельних матеріалів» Михайла Ісака, детально розгледів, коли господар кабінету вийшов на кілька хвилин за кимось із відвідувачів. Підпис засвідчив авторство сусіда Михайла Росади, а сама робота повернула думками у не таке вже далеке минуле, але в інші економічні і соціальні […]

Мистецький шлях здібної й талановитої активістки

У часи сьогодення, коли культура тримається на голодному пайку і світлої перспективи для неї у найближчому майбутньому не видно, усе, що в ній є цінного, неповторного, створено і створюється, в основному, на ентузіазмі людей, які віддають себе служінню згаданій справі і які зуміли запалити цією любов’ю однодумців. Такою людиною-ентузіастом є Мирослава Василівна Бородкіна – завідувачка […]

Коли багатство не в роках…

Саме так можна сказати про відомого українського фольклориста, літературознавця, шукача духовних скарбів давнини і сьогоднішніх цінностей Івана Хланту з Ужгорода. Незважаючи на поважний вік, своє багатство бачить у народнопоетичній творчості. Його ім’я вже давно стало знаним не тільки на теренах України, а й далеко за її межами − на Пряшівщині, у Кошицях (Словаччина), в Сату-Маре, […]

«… для мене не буде перебільшення…»

Народився він восени. Сам про це писав: « І, мабуть, тому тепер я найбільше люблю стиглу, багату, золотисто – брунатну осінь». Помер навесні. Весни не любив. Писав про неї: « Як дивитися на білу смерть сніжних пелюсток?…Так заквітчували синяву неба і так скоро осипались у болото. Хоч і лишили по собі зав’язь…». 11 квітня 1994 […]

Попередня сторінка »