Версія для друку Версія для друку

Мистецький шлях здібної й талановитої активістки

У часи сьогодення, коли культура тримається на голодному пайку і світлої перспективи для неї у найближчому майбутньому не видно, усе, що в ній є цінного, неповторного, створено і створюється, в основному, на ентузіазмі людей, які віддають себе служінню згаданій справі і які зуміли запалити цією любов’ю однодумців.
Такою людиною-ентузіастом є Мирослава Василівна Бородкіна – завідувачка сільського клубу у селі Дешковиця.
З’явилася на світ Божий Мирослава Василівна 23 грудня 1970 року в чудовому й мальовничому селі Дешковиця. Після закінчення Загатянської середньої школи вирішила в майбутньому обрати технічний напрямок діяльності. У свої красні сімнадцять років, сповнених надій та мрій, вступила до Ужгородського професійно-технічного училища. Відтак доля закинула її у місто над Латорицею. Саме тут розпочала свою трудову діяльність, влаштувавшись продавцем центрального гастроному «Мукачево».
Та все-таки виховання далося взнаки, і в серці Мирослави Василівни пломенів вогник захоплення прекрасним і вічним. Мама – Маргарита Юріївна Звонар, яка працювала завідувачкою сільської бібліотеки, змалку зуміла привити любов до книги, мистецтва. Батько – Василь Михайлович Звонар, опікуючись разом з односельчанами Покровською церквою, яка є пам’яткою архітектури і гордістю села, доповнив знання і навчив оберігати культурну спадщину. Тому й не дивно, що любов та небайдужість до мистецтва, прагнення зберегти традиції й обряди свого краю спонукали працювати у галузі культури.
Як то кажуть, мрії мають властивість здійснюватися. У 2008 році Мирославу Василівну було призначено на посаду завідувачки сільського клубу Дешковиці. Здавалося б, залишилось тільки з насолодою займатись улюбленою справою, але жінка поставила собі дещо вищу планку. Вона вирішила покращити свій інтелектуальний та професійний рівень і через три роки після призначення вступила на навчання до Київського національного університету культури, який закінчила за спеціальністю «Документознавство та інформаційна діяльність», здобула кваліфікацію спеціаліста з документознавства й інформаційної діяльності.
Ось уже більше 12-ти років Мирослава Василівна успішно здійснює культурно-освітню діяльність у закладі культури свого села. А в наші дні робити це нелегко. Зібрати талани, написати сценарій, стати режисером власних культурних заходів, переконати глядачів, що без культури неможливий розвиток села – не кожному під силу. Їй вдається, бо допомагає власна харизма і професіоналізм, повага та правильний підхід до кожного з учасників, взаємодопомога у повсякденних справах майже кожному мешканцю села.
І таку наполегливу працю багато хто помічає. Вона дає свої плоди. При клубі працюють 5 гуртків художньої самодіяльності: вокальний, солістів-вокалістів, драматичний, художнього слова, художня бригада та любительське об’єднання вишивальниць «Чарівна голка». У гуртках беруть участь ті, які поряд з цією активною берегинею культури цінують пісню, слово, традицію.
«Мирослава Василівна – неординарна особистість, – каже завідувачка ФАПу у селі Дешковиця, учасниця художньої самодіяльності Марта Шалай. – Я – медичний працівник, але пісня і народна творчість у нашій великій родині є невід’ємними. З покоління в покоління ми приходимо до нашого маленького, але улюбленого культурного закладу, щоб душею відпочити, поспівати, продемонструвати свій талант перед односельчанами, а разом з тим і допомогти Мирославі Василівні зберегти мистецькі надбання свого села, якими так пишаємось».
І справді, завзятості і оптимізму їй не позичати. На хорошому рівні проходять культурно-мистецькі заходи: новорічно-різдвяні, до св. Миколая, відзначення Дня жінок 8 Березня, Дня матері, Дня Незалежності України, Дня вчителя, свято осені, творчі звіти колективів художньої самодіяльності тощо.
На неабияку увагу заслуговує ще один цікавий та важливий захід. На базі клубу було проведено районний семінар-практикум клубних та музейних працівників з охорони історико-духовної та культурної спадщини за участі провідних спеціалістів області. Це вкотре підкреслює високий рівень роботи Мирослави Василівни. Участь у згаданому семінарі взяли на той час начальник відділу охорони культурної спадщини департаменту культури облдержадміністрації Томаш Сопко, директор Мукачівського драмтеатру, заслужений працівник культури України Юрій Глеба, а також тодішні голова Іршавської районної ради Віктор Симканинець, начальник відділу архітектури та містобудування Іршавської РДА Володимир Штумф, директор Іршавського історико-краєзнавчого музею Андрій Світлинець. Знаково, що до проведення семінару активно долучився настоятель Дешковицької Свято-Покровської церкви о. Василій Шерегій. Він і нині веде просвітницьку роботу щодо збереження історико-духовної та культурної спадщини, адже Свято-Покровська церква – пам’ятка архітектури ХVІІІ століття є гордістю села. Приємно зазначити, що цю пам’ятку мали нагоду відвідати директор обласного організаційно-методичного центру культури, заслужений працівник культури України Ганна Дрогальчук, головний спеціаліст департаменту культури облдержадміністрації Світлана Мендель. За результатами роботи комісії клуб у Дешковиці став призером обласного конкурсу серед сільських клубних закладів.
«Я вдячний пані Мирославі за те, що вона у своїй роботі не пропускає нагоди продемонструвати любов і турботу про нашу пам’ятку архітектури – каже настоятель Покровської церкви о. Василій Шерегій. Із задоволенням приймаю запрошення для участі у відповідних заходах, бо вірю, що вони принесуть користь».
Творчі колективи Дешковицького клубу заслуговують на повагу. Їх учасники свій вільний від роботи час віддають улюбленій справі – співати, читати, створювати приємні хвилини відпочинку для себе і односельчан. І в цьому неабияка заслуга Мирослави Василівни. Навколо себе зібрала однодумців, з якими приємно і працювати, і відпочивати. Це педагоги Дешковицької ЗОШ І ступеня Раїса Піров, Тетяна Цогла, Ірина Качайло, Оксана Полянська, завідувачка Дешковицького ДНЗ Ганна Шкріба, завідувачка Дешковицького ФАПу Марта Шалай.
Звісно, багато залежить і від умов роботи в клубі. Мирослава Василівна каже, що завдяки колишньому Брідському сільському голові Надії Лендел та депутатам сільради було зроблено капітальний ремонт клубу: заміна крівлі, дверей і вікон на енергозберігаючі, ремонт фасаду та повний внутрішній.
Мирослава Василівна є справжньою активісткою села. Вона вболіває за все і вміє вирішувати різні питання. Односельчани це цінують й довірили їй представляти їх інтереси в сільраді – обрали депутатом сільської ради з 2015 – 2020 роки, а нині – депутатом міської ради Іршавської ОТГ.
Сім’я для Мирослави Василівни – це трепетна сторінка в її біографії. Разом із чоловіком Іваном Бородкіним виховують двох чудових і талановитих доньок, радіють за їхні успіхи. Алінка вже навчається на 4 курсі Львівського торгово-економічного інституту. Евелінка є ученицею 7 класу Брідської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Обидві дівчатка – активні учасниці клубної сцени та мамині помічниці.
Мирослава Василівна самовіддано служить мистецтву, успішно поєднує продуктивну працю з піснею, танцем, вміє професійно показувати набуте вимогливим глядачам, бо кожен, хто обирає життям своїм мистецтво, йде в нього своїми шляхами.
Нехай щастить Вам, шановна колего, у всіх Ваших творчих проєктах і задумах! Цінуйте своє і навчайте інших!

Оксана Сідор,
провідний методист Іршавського МБК Іршавської ОТГ,
заслужений працівник
культури України.

Ваш отзыв

Ваш коментар